В армії досить часто на військовослужбовців, які займають одні посади за штатом, покладають тимчасове виконання обов’язків за іншими посадами. Тому пропоную ознайомитися з основними положеннями, які стосуються цього питання.

Так, порядок тимчасового виконання обов’язків військовослужбовцями встановлює Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008) (далі – «Положення №1153/2008».)

Згідно з п.120 Положення №1153/2008 у зв’язку зі службовою необхідністю на військовослужбовця, який займає штатну посаду, може бути покладено тимчасове виконання обов’язків за іншою рівнозначною або вищою посадою, а саме:

1) вакантною посадою – за його згодою;

2) невакантною посадою – у разі тимчасової відсутності, або внаслідок усунення від виконання службових обов’язків чи відсторонення від виконання службових повноважень військовослужбовця, який її займає.

Необхідно звернути увагу на те, що Положення №1153/2008 не передбачає, що для того, щоб на військовослужбовця тимчасово покласти обов’язки за іншою посадою, він повинен мати відповідну освіту, знання або відповідний досвід. І це є реальною проблемою, оскільки на практиці досить часто під час прийняття рішення про покладання на військовослужбовця тимчасового виконання обов’язків ніхто не враховує, що військовослужбовець з об’єктивних причин не зможе нормально виконувати відповідні обов’язки. Наприклад, командира стрілецького відділення, який нещодавно отримав звання молодшого сержанта, через брак офіцерів призначають тимчасово виконуючим обов’язки командира стрілецької роти. Інструктора з навчального центру, якого тільки що перевели до бойової військової частини на посаду командира стрілецького взводу (і він в цьому взагалі нічого не розуміє), призначають тимчасово виконуючим обов’язки командира стрілецької роти. Такі призначення за моїми особистими спостереженнями викликали лише негативні наслідки. Одні військовослужбовці після цього самовільно залишали військову частину, інші реально взагалі нічого не робили. Я не переслідую мету показати армію в негативному ракурсі, але деякі рішення командирів, на жаль, були саме такими.

Безперервний строк тимчасового виконання обов’язків за вакантною посадою не повинен перевищувати 6 місяців, а за невакантною – 4 місяців, за винятком деяких випадків.

На військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні відповідних командирів (начальників), тимчасове виконання обов’язків за вакантною посадою може бути покладено на строк не більше 2 місяців. У даному разі мова йде про військовослужбовців, які не призначені на штатні посади, тому вони перебувають у розпорядженні.

Відповідно до п.121 Положення №1153/2008 тимчасове виконання обов’язків покладається на військовослужбовців наказом командира (начальника) військової частини. За моєю практикою це були накази саме по стройовій частині.

Також необхідно звернути увагу на наступний нюанс. Так, для тимчасового виконання обов’язків за вакантними і невакантними військовими посадами можуть призначатися, зокрема, особи сержантського і старшинського складу – на військові посади, за якими штатом (штатним розписом) передбачені військові звання сержантського і старшинського або молодшого офіцерського складу, якщо їм не підпорядковані офіцери. Наведу конкретний приклад, щоб це було зрозуміло. У стрілецькій роті є посади молодшого офіцерського складу: командир стрілецького взводу, командир стрілецької роти, буває ще і заступник командира стрілецької роти. Якщо у стрілецькій роті немає офіцерів (тимчасово відсутні (наприклад, у відпустці, на лікуванні, у відрядженні), зникли безвести, загинули, самовільно залишили військову частину або просто ніхто не призначений на ці посади), то теоретично навіть молодшого сержанта можуть призначити тимчасово виконуючим обов’язки командира стрілецької роти.

Сподіваюся, що вказана інформація буде корисною для військовослужбовців.