ПРО ОСОБЛИВОСТІ СЕЗОННИХ ПРАЦІВНИКІВ

Координаційний центр з надання правової допомоги надав роз’яснення, що сезонними слід вважати працівників, які приймаються на сезонні роботи, тобто на роботи, які в силу природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців, та які включені в перелік сезонних робіт, наведених в Списку сезонних робіт і сезонних галузей (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.1997р. №278) (далі – «Список»).

Список є вичерпним, тому з працівником може бути укладений трудовий договір на виконання сезонної роботи, якщо така робота відповідає наступним вимогам:

– не може виконуватися протягом усього року в результаті природних та кліматичних умов і тому виконується лише протягом певного періоду, що не перевищує 6 місяців;

– є у Списку.

У Списку не зазначаються конкретні професії, посади сезонних працівників і не деталізовано сезонні роботи. У зв'язку з цим перелік таких професій, посад та конкретних видів сезонних робіт, а також тривалість, дату початку та закінчення таких робіт рекомендується підприємствам встановлювати в колективному договорі або іншому локальному документі.

Укладення трудових договорів з сезонними працівниками

Трудові договори із сезонними працівниками є строковими трудовими договорами, оскільки такі договори укладаються:

– на період виконання певної роботи (п.3 ч.1 ст.23 КЗпП);

– на визначений термін, що встановлюється за згодою сторін (п.2 ч.1 ст23 КЗпП).

Трудовий договір під час прийняття на сезонні роботи може бути укладено на строк, який не перевищує тривалості сезону і є не більшим шести місяців, для виконання тимчасових робіт – не більше двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутнього працівника – не більше чотирьох місяців.

Прийняття працівників на роботу за строковим трудовим договором відповідно до ч.2 ст.23 КЗпП можливе лише у тих випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням:

– характеру роботи або умов її виконання;

– інтересів працівника;

– в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Якщо не дотримано хоча б одну із зазначених вище умов, укладання строкового трудового договору є незаконним.

При оформленні трудових відносин із сезонним працівником роботодавець повинен попередити його про сезонний характер роботи, про що має бути зазначено в заяві працівника про прийняття на роботу та в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Порушення цієї вимоги означає, що із працівником укладено трудовий договір на невизначений строк.

Встановлення випробування при прийнятті сезонного працівника є порушенням трудового законодавства.

Оплата праці та лікарняні сезонних працівників

Всі наймані працівники, які підписали письмовий трудовий договір (контракт) і виконували сезонну роботу один день і більше, включаються в облікову кількість штатних працівників. Таким чином, посади сезонних працівників мають бути в штатному розписі, де за потреби зазначається, що такі посади вводяться на певні періоди. На тимчасових та сезонних працівників поширюються форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, що діють на підприємстві. Тобто оплата праці за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) має провадитись не нижче мінімальної заробітної плати (ст.95 КЗпП). Сезонні працівники мають право на оплату часу відпусток, тимчасової непрацездатності, також їм надаються гарантії та компенсації у зв'язку зі службовими відрядженнями, передбачені ст.121 КЗпП.

Сезонні працівники, які працюють на умовах трудового договору, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та є застрахованими особами. У разі настання тимчасової непрацездатності, сезонні працівники нарівні з іншими працівниками підприємства мають право на оплату листка непрацездатності.

Існують певні особливості в наданні і розрахунку виплати допомоги з тимчасової непрацездатності застрахованим особам, які працюють на сезонних роботах, зокрема: в разі захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, допомога надається не більш як за 75 календарних днів протягом календарного року (ч.2 ст.22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»); у разі трудового каліцтва чи професійного захворювання – виплачується на загальних підставах.

Звільнення сезонного працівника

У зв'язку із закінченням роботи (сезону), а отже, строку трудового договору сезонний працівник підлягає звільненню відповідно до п.2 ч.1 ст.36 КЗпП. Для цього не потрібно його заяви на звільнення та попередження роботодавця про наступне звільнення працівника з означеної підстави. Згода профспілкового комітету не потрібна.

Сезонний трудовий договір може бути розірваним до закінчення строку на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених ч.1 ст.38 КЗпП. В разі дострокового розірвання цього договору з ініціативи працівника він повинен попередити про це роботодавця в письмовій формі за 3 дні.

Також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у передбачених законодавством порядку.

Якщо після закінчення строку трудового договору (в тому числі сезонного) трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Отже, роботодавцям не слід забувати вчасно звільняти сезонних працівників, інакше вони набудуть статусу постійних працівників.