Головне управління Держпраці в Одеській області надало наступні роз’яснення щодо надання «карантинної» відпустки без збереження заробітної плати:

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни до ст.84 КЗпП України, ст.26 Закону України «Про відпустки», відповідно до яких у разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину, термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений ч.2 цієї статті (не більше 15 календарних днів на рік).

На сьогодні відпустка без збереження заробітної плати може тривати протягом усього карантину та її строк не враховується в 15-денну норму на рік для таких відпусток, яка передбачена ч.2 ст.84 КЗпП України.

Така відпустка без збереження заробітної плати надається працівнику на підставі письмової заяви, в якій він зазначає:

– причину, з якої просить надати неоплачувану відпустку;

– дату початку відпустки;

– тривалість відпустки.

В заяві належить зазначити «У зв’язку із запровадженням карантину», а також зробити посилання на постанову Кабінету Міністрів України, за якою вводиться карантин.

Керівником видається наказ (розпорядження) про надання відпустки без збереження заробітної плати.

Така відпустка не подовжується на кількість святкових і неробочих днів, що припадають на неї.

Надати таку безоплатну відпустку працівникам можна лише за бажанням працівника, а не з ініціативи роботодавця. Примусове направлення працівників у відпустку за власний рахунок може буте розцінено як грубе порушення законодавства про працю, відповідальність за яке передбачається ст.172 КК України.

Роботодавець вправі як надати таку відпустку, так і відмовити у її наданні. І в разі відмови роботодавця перевести трудові відносини на «карантинні рейки» можна іншим способом: через встановлення режиму надомної (дистанційної) праці, простою тощо.