Цивільний кодекс України не пов’язує припинення довіреності зі зміною керівника юридичної особи або зі зміною найменування юридичної особи.

Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.08.2020р. у справі №923/37/20.

Обставини справи

Боржник звернувся до господарського суду із заявою про скасування судового наказу.

В обґрунтування заяви боржник послався на те, що не погоджується із заявленими вимогами про стягнення заборгованості, оскільки вважає, що договір укладений з порушенням вимог ч.5 ст.203 ЦК України, а тому просить скасувати судовий наказ про стягнення з нього заборгованості за договором.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішили, що заява про скасування судового наказу, яка подана від імені боржника представником на підставі довіреності, подана неуповноваженою особою.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд не погодився з вказаним вище висновком попередніх судів з огляду на наступне:

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не встановлено випадків, визначених ст.248, 249 ЦК України, наслідком наявності яких є припинення дії довіреності.

В свою чергу, зміна керівника юридичної особи, який видав довіреність, не припиняє дію такої довіреності, оскільки довіреність видається від імені юридичної особи її керівником, а не від імені керівника юридичної особи, і закон не передбачає такої підстави для припинення дії довіреності, як зміна керівника юридичної особи.

Крім того, є помилковим посилання судів першої та апеляційної інстанцій на те, що оскільки 19.05.2015р. була проведена державна реєстрація змін до установчих документів боржника, яка пов’язана зі зміною найменування юридичної особи, проте ця дія скасована 18.09.2019р., а тому заява про скасування судового наказу, яка подана від імені боржника особою за довіреністю від 03.09.2019р., є такою, що подана неуповноваженою особою, оскільки представник діяв за довіреністю неіснуючої юридичної особи.

Суд касаційної інстанції вважає, що скасування запису про перейменування юридичної особи не може свідчити про припинення юридичної особи та висновку про «неіснуючу юридичну особу». Зміна найменування юридичної особи, в тому числі й скасування запису про її перейменування, не впливає на правоздатність цієї особи, оскільки залишається однією й тією ж особою, з тим же ідентифікаційним кодом незалежно від найменування. ЦК України також не пов'язує припинення довіреності зі зміною найменування юридичної особи. Відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань носять інформаційний характер.

При цьому суди не врахували, що довіреність було видано юридичною особою до моменту скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про зміни до установчих документів щодо найменування юридичної особи.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд касаційної інстанції вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що заява про скасування судового наказу, яка подана від імені боржника представником на підставі довіреності, подана неуповноваженою особою, є таким, що зроблений без врахування наведених вище положень чинного законодавства України.