Позивач просив суд стягнути з відповідачів матеріальні збитки, понесені у зв’язку з укладенням недійсного правочину. Позивач зазначав, що у 2010 р. він купив для сина квартиру за 23 500,00 дол. США, яка у подальшому була продана іншій особі. Згодом рішенням суду було визнано за іншою особою право власності на квартиру в порядку спадкування за заповітом та витребувано у набувача квартиру і передано власнику-спадкоємцю. Також іншим рішенням суду було задоволено позов особи, у якої було витребувано квартиру, до позивача у цій справі та стягнуто з нього матеріальну та моральну шкоду.

Позивач посилався на те, що кошти, сплачені ним за придбання спірної квартири, є такими, що передані відповідачу без достатньої правової підстави, а повернення цих коштів в якості відшкодування матеріальних збитків є відновленням його попереднього майнового стану, який існував до придбання спірної квартири позивачем у відповідача.

Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача на користь позивача відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 23 500,00 дол. США у гривневому еквіваленті.

Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог. Апеляційний суд зазначив, що між сторонами була укладена угода, яка була правовою підставою для набуття відповідачем майна у вигляді сплачених йому позивачем коштів. За таких обставин майно (гроші) не може вважатися набутим чи збереженим відповідачем без достатніх правових підстав, оскільки це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення виконання учасниками відповідних правовідносин певних цивільних прав та обов’язків і правовідносини сторін за цим договором регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України.

Згідно зі встановленими апеляційним судом обставинами справи договір купівлі-продажу квартири, укладений між сторонами, недійсним не визнаний, тому застосування ч. 3 ст. 1212 ЦК України можливе тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку буде скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або якби вона була відсутня взагалі.

Апеляційний суд зазначив, що визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири 2008 р., на що посилається позивач як на підставу застосування ст. 1212 ЦК України, за умови, що після цього укладався ще один договір купівлі продажу цієї ж квартири (а саме у 2010 р.), не є належним доказом недійсності саме договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеного у 2010 р. між відповідачем та позивачем.

З таким висновком не погодився суд касаційної інстанції, який залишив в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційний цивільний суд зазначив, що кондикційне зобов’язання виникає за наявності таких умов:

– набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

– набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент йог набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Касаційний цивільний суд роз’яснив, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред’явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо:

– річ є такою, що визначена родовими ознаками, у т.ч. грошовими коштами;

– потерпілий вимагає повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов’язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Касаційний цивільний суд дійшов висновку, що позивач має право на одержання від відповідача грошових коштів, сплачених ним за придбання квартири, навіть за тієї умови, що договір купівлі-продажу, укладений безпосередньо між цими особами, не був визнаний судом недійсним, враховуючи тлумачення ст. 658 та 1212 ЦК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.11.2019 р. у справі № 487/1666/16-ц).