У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.06.2020р. у справі №264/6635/18 зроблено висновок щодо наявності/відсутності у договорі про надання правової допомоги відомостей про конкретну справу, у межах якої адвокат має намір здійснювати представництво інтересів особи:

Так, відповідно до ч.4 ст.62 Цивільного процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За правилами ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

– договір про надання правової допомоги;

– довіреність;

– ордер;

– доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що правилами зазначеної статті Закону визначено, що повноваження адвоката як представника сторони у справі можуть бути підтверджені як ордером, так і договором про надання правової допомоги.

Суд касаційної інстанції у вказаній постанові зробив наступний висновок: посилання заявника на те, що договір про надання правової допомоги укладено до подання до суду заяви про видачу обмежувального припису, а отже такий договір укладено для представництва інтересів особи у іншій справі, не мають правового значення для вирішення цієї справи, оскільки Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не вимагає зазначення у такому договорі відомостей про справу, у межах якої адвокат має намір здійснювати представництво інтересів особи.