Суть справи:

У березні 2019р. фізична особа у порядку цивільного судочинства звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до ГУНП в Чернівецькій області про зняття арешту з майна – автомобіля позивача. У позові було вказано, зокрема, наступне:

14.02.2017р. ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці в межах кримінального провадження №12017260040000279 було накладено арешт на автомобіль позивача.

26.11.2018р. постановою слідчого Шевченківського відділення поліції Чернівецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області зазначене кримінальне провадження було закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення.

Позивач звертався до суду з клопотанням про скасування арешту майна за правилами кримінального судочинства. Шевченківський районний суд м. Чернівці ухвалою від 24.01.2019р. у справі №727/731/19 відмовив у задоволенні цього клопотання, мотивуючи відмову тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017260040000279 закінчене, а тому вирішення порушеного у клопотанні питання не належить до компетенції слідчого судді.

Скасувати арешт зазначеного автомобіля після закриття відповідного кримінального провадження та закінчення досудового розслідування у порядку кримінального судочинства неможливо. Арешт майна за відсутності правових підстав для цього порушує право власності позивача.

15.03.2019р. Шевченківський районний суд м. Чернівці ухвалою відмовив у відкритті провадження у справі, оскільки встановив, що вимоги позивача повинні розглядатись у межах кримінального судочинства, враховуючи те, що відповідний арешт на майно був накладений у межах кримінального провадження.

24.04.2019р. Чернівецький апеляційний суд постановою апеляційну скаргу представника позивача залишив без задоволення, а ухвалу районного суду – без змін.

У подальшому представник позивач подав касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду:

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020р. у справі №727/2878/19 касаційну скаргу представника позивача було залишено без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін. Таке рішення Великої Палати Верховного Суду було обґрунтоване наступним:

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що вона вже неодноразово вирішувала питання щодо юрисдикції суду за вимогами про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами кримінального судочинства, та вказала на таке:

Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за КПК України 1960р. та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960р. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019р. у справі №372/2904/17-ц) або КПК України 2012р. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019р. у справі № 2-3392/11). Залежно від суб’єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Якщо арешт накладений на майно особи, щодо якої за КПК України 1960р. була порушена кримінальна справа, але надалі постанову про порушення кримінальної справи за тим же процесуальним законом суд скасував, не вирішивши питання про зняття зазначеного арешту, спір про звільнення цього майна з-під арешту слід розглядати за правилами цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019р. у справі № 766/21865/17).

Якщо арешт накладений на майно особи під час досудового розслідування за правилами КПК України 1960р., ця особа була засуджена, і вирок не виконаний, однак до її засудження інша особа на підставі судового рішення стала власником відповідного майна, то вирішення питання щодо зняття такого арешту здійснюється за правилами кримінального судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі № 569/4374/16-ц).

Якщо арешт накладений на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, розпочатого в період дії КПК України 1960р. і такого, що триває, а кримінальне провадження не передане до суду на час набрання чинності КПК України 2012р., то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012р. (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018р. у справі № 335/12096/15-ц з урахуванням ухвали про виправлення описки від 03.07.2018р., від 17.10.2018р. у справі № 461/233/17 та від 07.11.2018р. у справі № 296/8586/16-ц).

Якщо арешт накладений за КПК України 2012р. на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012р. (постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2018р. у справі № 202/5044/17, від 28.11.2018р. у справі № 636/959/16-ц, від 12.12.2018р. у справі № 640/17552/16-ц, від 27.03.2019р. у справі № 202/1452/18, від 11.09.2019р. у справі № 504/1306/15-ц).

Ч.1 ст.1 КПК України 2012р. встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України 2012р. За змістом ст.173 цього Кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження – судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч.1 ст.174 КПК України 2012р.).

Отже, у випадках, визначених вказаною статтею, власник або інший володілець майна під час досудового розслідування не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

Згідно з ч.3 ст.174 КПК України 2012р. прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначене судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (ч.4 ст.174 КПК України 2012р.).

Втім, ч.3 і 4 ст.174 КПК України 2012р. регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом – за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором – одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження. Натомість у цій справі кримінальне провадження закрив постановою слідчий, який згідно з приписами КПК України 2012р., на відміну від прокурора, не наділений повноваженнями скасовувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування.

Згідно з ч.3 ст.26 КПК України 2012р. слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Окремою формою судової діяльності відповідно до КПК України 2012р. є судовий контроль, який реалізує слідчий суддя, за додержанням законів органами досудового розслідування та прокурором. Зміст і характер судового контролю в межах кримінального процесу пов’язаний передусім із необхідністю забезпечення прав і свобод людини як на стадії досудового розслідування кримінального провадження, так і після його закінчення.

На слідчого суддю покладена функція судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема, під час досудового розслідування (п.18 ч.1 ст.3 КПК України 2012р.), і він наділений повноваженнями накладати арешт на майно та його скасовувати (ст.173, 174 цього Кодексу). Крім того, у КПК України 2012р. немає заборони ініціювати перед слідчим суддею, коли кримінальне провадження вже закрив слідчий, питання про скасування арешту на майно, накладеного під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді на підставі приписів цього Кодексу. З огляду на вказане, беручи до уваги відсутність у слідчого повноважень, при закритті кримінального провадження самостійно скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді, Велика Палата Верховного Суду вважає, що для гарантування прав і свобод осіб, на майно яких ухвалою слідчого судді за КПК України 2012р. накладений арешт у кримінальному провадженні, саме слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль, повноважний за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна в порядку, передбаченому ч.2 ст.174 цього Кодексу, вирішити питання про скасування такого арешту після закриття слідчим кримінального провадження.

Таким чином, у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 2012р., особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє закрив своєю постановою слідчий, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні.

Отже, установивши, що арешт на транспортний засіб накладено в кримінальному провадженні за правилами КПК України 2012р., суди першої й апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що питання про зняття такого арешту треба розглядати за правилами кримінального судочинства.

Стосовно доводу касаційної скарги про те, що питання про скасування арешту майна слідчий суддя уже вирішував за правилами кримінального судочинства та відмовив у задоволенні відповідного клопотання позивача, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позивач не позбавлений права звернутися до слідчого судді з новим клопотанням про скасування арешту майна, обґрунтувавши його, зокрема, висновками, сформульованими у цій постанові.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила наступні висновки щодо застосування норм права:

1. Спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960р. та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

2. Питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012р. та нескасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому ст.174 цього Кодексу.