Позивачка звернулася до суду та просила суд встановити факт проживання однією сім’єю з чоловіком без реєстрації шлюбу та визнати право власності на частину квартири. Позивачка посилалася на те, що проживала з відповідачем однією сім’єю без реєстрації шлюбу, з цього часу вони вели спільне господарство, підтримували шлюбно-сімейні відносини. За час спільного проживання сторонами набуто у власність майно – квартиру, для придбання якої сторони були вимушені брати кредит в банку, який сплачували разом. Сторони за спільні кошти, отримані внаслідок спільної праці, проводили ремонтні роботи, придбавали меблі, побутову техніку в спірну квартиру.

Оскільки речі, придбані під час проживання однією сім’єю за спільні кошти, знаходяться у спірній квартирі та за своїми ознаками є неподільними, позивачка також просила суд стягнути з відповідача половину їх вартості.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки встановив, що факт проживання сторін однією сім’єю без реєстрації шлюбу не може бути встановлений судом з підстав перебування сторін у інших зареєстрованих шлюбах в межах вказаного періоду. А у період, коли сторони не перебували у зареєстрованих шлюбах, відповідач за довідкою Головного центру обробки інформації Державної прикордонної служби не перебував на території України, а позивачкою не надано об’єктивних доказів, які б давали підстави для висновку про проживання сторін як подружжя без реєстрації шлюбу.

З рішенням суду першої інстанції погодився і апеляційний суд.

Позивачка у касаційній скарзі зазначала, що судами не враховано, що в період відсутності відповідача на території України сторони продовжували підтримувати сімейні стосунки, шляхом перемовин та листування, що підтверджено наявними в справі роздруківками смс-листування. Одночасно в цей же період часу позивачка займалась облаштуванням спільної квартири, вчиняла всі необхідні дії по сплаті кредитних коштів, придбавала необхідні будівельні матеріали, меблі та техніку.

Верховний суд визнав вірними висновки судів попередніх інстанцій. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.09.2020р. у справі №369/3338/17 зазначено, що доводи касаційної скарги позивачки, що у вказаний період відсутності відповідача ними підтримувались усталені сімейні відносини є необґрунтованими, оскільки встановлені ч.2 ст.3 СК України виключення, за якими подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються лише офіційно зареєстрованих шлюбів.

Тому Верховний Суд дійшов висновку, що за відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, відсутні і підстави, передбачені ст.74 СК України вважати нерухоме майно (спірну квартиру) таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам, як жінці та чоловікові, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою.