Відповідно до обставин справи позивач є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років. Також позивача взято на облік у контролюючих органах як фізичну особу, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат), у зв'язку із чим з липня 2015р. виплата позивачу пенсії здійснювалась в розмірі 85% від її загального розміру. Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати такі дії ПФУ неправомірними і зобов'язати виплачувати пенсію у повному обсязі.

Місцевий суд позов задовольнив, але в апеляції у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 07.04.2020р. у справі №287/21/15-а погодився із рішенням апеляційного суду.

Верховний Суд вказав, що виплата пенсії в розмірі 85% призначеної проводиться виключно у випадку працевлаштування пенсіонера. А тому першочерговим є встановлення чи працює позивач на якихось роботах/посадах, що давало б підстави для визначення його статусу як працюючого пенсіонера.

Судами встановлено, що позивач є пенсіонером, і з 21.01.2009р. перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50¹ Закону України "Про прокуратуру".

30.06.2010р. позивача взято на облік у контролюючих органах, як фізичну особу, яка здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат), у зв’язку з чим з липня 2015р. виплата позивачу пенсії здійснювалась в розмірі 85% від її загального розміру.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про зайнятість населення" до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Згідно п.14.1.226 ст.14 Податкового кодексу України самозайнята особа – платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність – участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов’язані стати на облік в органах державної податкової служби за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із ст.65 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність – це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

В розумінні Податкового кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат є самозайнятою особою.

За правилами ст.32 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" право на заняття адвокатською діяльністю припиняється шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2018р. (справа №750/9213/16-ц) зробив висновок, відповідно до якого: «…адвокатська діяльність є незалежною професійною діяльністю відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому відповідач не може вважатися незайнятою особою з часу отримання нею свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, незалежно від часу взяття її на облік органами Державної фіскальної служби України…».

За наведеного правового регулювання колегія суддів дійшла висновку, що адвокату, який має діюче свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, надана законом можливість забезпечувати себе роботою, тобто адвокат є особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, належить до зайнятого населення та не може бути визнаний безробітним.