У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2021р. у справі №917/265/18 зазначено, що необхідно розрізняти поняття «додаток до договору» та «додаткова угода до договору».

Так, додаток до договору – це документ, який містить доповнення, уточнення, додаткові роз’яснення, пояснення умов договору, перелік конкретних товарів, послуг тощо. Тобто додаток до договору – це документ, який уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов.

Водночас додаткова угода – є правочином, що вносить зміни до вже існуючого договору. І саме до додаткової угоди можуть застосовуватись вимоги ст.654 ЦК України, а також положення про нікчемність.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин вимоги ст.654 ЦК України, не з’ясувавши правової природи підписаного між сторонами додатку.

Як було зазначено у пп.98 додатку №1 до договору до переліку договорів, за якими відбулося відступлення прав вимоги, включено кредитний договір №14/К-08 від 27.03.2008р., боржником за яким є ПП «КремАвто-Плюс». Вказаний додаток є невід’ємною частиною договору. До нього здійснено безпосередню відсилку у договорі №2302/К/1 про відступлення прав вимоги 31.08.2020р.

Ч.3 ст.34 Закону України «Про нотаріат» та главою 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5) (далі – «Порядок»), передбачено, що тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком заяв у електронній формі заяв та примірників документів, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів з лицьового та зворотного боку цих бланків.

Відповідно до п.7 глави 8 Порядку у разі якщо документи, що посвідчуються, видаються або засвідчуються, викладені на двох і більше окремих аркушах, вони повинні бути з’єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз’єднання без порушення їх цілісності, із зазначенням кількості прошитих (прошнурованих), пронумерованих і скріплених аркушів, з проставлянням підпису та печатки нотаріуса.

За змістом глави 6 Порядку нотаріус зобов’язаний установити волевиявлення особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріус зобов’язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Установлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Установлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

При цьому вимог про викладення додатків до договору на спеціальних бланках законодавством не передбачено (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.01.2019р. у справі №  464/8424/15-ц).

Однак суд апеляційної інстанції наведеного у постанові Верховного Суду не врахував.

Апеляційним судом встановлено, що безпосередньо договір №2302/К/1 про відступлення прав вимоги від 31.08.2020р. посвідчено нотаріально.

Водночас відхилення судом апеляційної інстанції додатку №1 до договору №2302/К/1 про відступлення прав вимоги 31.08.2020р. лише посилаючись на те, що його було укладено у простій письмовій формі, без з’ясування правової природи відповідного додатку та надання оцінки його оригіналу, є передчасним.

Так, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що судом апеляційної інстанції було надано належну оцінку додатку №1 до договору №2302/К/1 про відступлення прав вимоги 31.08.2020р., зокрема, не витребувано оригінал такого додатку, не здійснено його огляд у судовому засіданні, зокрема, на предмет оформлення вказаного додатку у спосіб, що унеможливлює його роз’єднання без порушення цілісності, із зазначенням кількості прошитих аркушів з проставленням підпису та печатки нотаріуса на звороті.

Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.04.2018р. у справі №1522/18417/12-ц наголосила, що обов’язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об’єктивності з’ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з’ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв’язків, відносин і залежностей. Таке з’ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, висновки апеляційного суду щодо відмови у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» про заміну сторони у справі №917/265/18 є передчасними, а тому постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до апеляційного суду.