За загальним правилом працівнику на час простою не з його вини сплачується сума коштів у розмірі двох третин встановленого посадового окладу. У випадку простою не з вини працівника, середній заробіток працівника зберігається, лише коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища. Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.02.2020р. у справі № 727/11236/17-ц.

Обставини справи

Працівник звернувся до суду з позовною заявою про скасування наказу про оголошення простою, стягнення з роботодавця недоотриманої середньомісячної заробітної плати, відшкодування моральної шкоди.

Необхідно зазначити, що простій був наслідком результатів позапланової перевірки роботодавця Управлінням ДСНС, з метою усунення виявлених під час перевірки порушень. Так, приписом Управління ДСНС було заборонено експлуатацію будівлі газогенераторної для використання, виготовлення та зберігання хімічної промисловості.

Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги, а саме:

– визнав незаконним та скасував наказ роботодавця про оголошення простою;

– стягнув з роботодавця на користь працівника недоотриману середньомісячну заробітну плату;

– стягнув з роботодавця на користь працівника моральну шкоду.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд розглянув касаційну скаргу працівника і відмовив у її задоволенні.

У випадку простою не з вини працівника середній заробіток працівника зберігається, лише коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища. В даному випадку ці положення не застосовуються.

За таких обставин оплата позивачу на час простою в розмірі двох третин встановленого посадового окладу відповідає положенням ст. 113 КЗпП.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення апеляційний суд, враховуючи норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, встановивши, що були наявні підстави для встановлення простою не з вини працівника для усунення виявлених порушень та вжиття відповідних заходів і вони не були пов'язані зі створенням на підприємстві ситуації небезпечної для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища, дійшов правильного висновку, що підстав для визнання незаконним та скасування наказу про оголошення простою немає, а тому немає підстав і для стягнення середньомісячної заробітної плати та моральної шкоди.