Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – «НКРЕКП») про визнання протиправною та скасування постанови від 14.03.2018р. №307 в частині глави 1.7 розділу І Правил ринку.

Товариство також просило суд забезпечити позов, а саме зупинити стосовно нього дію глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі. При цьому Товариство зазначало, що постанова має очевидні ознаки протиправності, суперечить та порушує Закон України «Про ринок електричної енергії», а також норми Господарського кодексу України як актів вищої юридичної сили та порушує права та інтересів Товариства. Також позивач зазначав, що Товариство набуде статусу «Преддефолтний», а в подальшому «Дефолтний», що зумовить припинення можливості провадити господарську діяльність на ринку електричної енергії в цілому для позивача. Товариство, в свою чергу, буде вимушене звертатися з вимогами до НКРЕКП про відшкодування збитків, спричинених нормативно-правовим актом, прийнятим всупереч положенням законодавства України.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про можливість задоволення заяви позивача про забезпечення позову та зупинення дії глави 1.7 розділу І Правил ринку стосовно Товариства.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач є учасником ринку електричної енергії і невжиття заявлених ним заходів забезпечення позову призведе до припинення його господарської діяльності, основним видом якої є здійснення перепродажу електроенергії, та до банкрутства цього підприємства. Тому у разі незастосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову ефективний захист його прав та їх відновлення, якщо позов буде задоволений, може виявитися неможливими або значно ускладненим.

НКРЕКП подала касаційну скаргу на такі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.01.2022р. у справі №640/18852/21 касаційну скаргу НКРЕКП було задоволено, вказані вище рішення судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства про забезпечення адміністративного позову. Таке рішення Верховний Суд обґрунтував наступним:

Суд касаційної інстанції зазначив, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосуються прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Також суд касаційної інстанції нагадав, що Верховним Судом у постановах від 16.05.2019р. у справі №826/14303/18, від 12.02.2020р. у справі №640/17408/19 та від 27.02.2020р. у справі №640/16242/19 було зазначено, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав, повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними ч.2 ст.2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.

Верховний Суд зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються фактично лише на припущеннях про те, що спірна постанова у частині є очевидно протиправною та невжиття заходів забезпечення позову призведе до припинення господарської діяльності позивача та до його банкрутства. Крім того, судами необґрунтовано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову стосовно спірного рішення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Також Верховний Суд звернув увагу на те, що в заяві позивача про забезпечення позову не наведено належних мотивів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, або очевидними є ознаки протиправності спірного рішення суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням. Суд зазначив, що доводи вказаної заяви повторюють доводи позовної заяви та можуть бути перевірені тільки під час судового розгляду справи.