Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом.

Суть справи:

Підприємство звернулося до господарського суду з позовом до АТ «Альфа-Банк» про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору на комплексне банківське обслуговування суб’єктів господарювання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що одностороння відмова відповідача від договору на комплексне банківське обслуговування суб’єктів господарювання, укладеного з позивачем, є незаконною, оскільки відповідач необґрунтовано встановив позивачу неприйнятно високий ризик, що стало підставою для видачі відповідачем розпорядження про відмову від підтримання ділових відносин з позивачем. Крім того, відповідач не вживав жодних заходів з метою зменшення виявлених ризиків та не повідомляв позивача про необхідність здійснення додаткової перевірки.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, посилаючись на те, що позивач обрав неефективний спосіб захисту порушених прав.

Апеляційний суд залишив таке рішення без змін і додатково зазначив про відсутність визначених законом підстав для визнання недійсною односторонньої відмови від договору.

Позиція Верховного Суду:

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.05.2020р. у справі №910/7164/19 рішення суду першої інстанції було скасовано, а постанову апеляційного суду (якою, зокрема, у задоволенні позову відмовлено по суті) – залишено без змін. Таке рішення Верховного Суду обґрунтоване наступним:

Ст.16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст.20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи питання обрання позивачем ефективного способу захисту порушених прав, не врахували того, що вимога про визнання недійсною односторонньої відмови банку від договору на комплексне банківське обслуговування суб'єктів господарювання є законним та ефективним способом захисту порушених прав у судовому порядку.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Суд апеляційної інстанції відмовив позивачу у задоволенні позову не лише з підстав обрання останнім неналежного способу захисту, але й по суті спору, у зв'язку з чим постанову суду апеляційної інстанції суд касаційної інстанції залишив без змін, зазначивши в мотивувальній частині про виключення посилання у постанові суду апеляційної інстанції на обрання позивачем неефективного способу захисту порушених прав.