Відсутність в адвокатському запиті конкретизації того, що запитуються саме копії документів, виходячи зі змісту та мети адвокатського запиту та передбаченого в законах порядку доступу до інформації, не дає підстав вважати, що в спірних правовідносинах адвокат мав намір одержати оригінали документів, зазначених в адвокатському запиті.

Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.07.2020р. у справі №299/3792/17.

Обставини справи

Адвокат звернувся до суду з адміністративним позовом до сільської ради із вимогами:

– визнати незаконною відмову в доступі до інформації, викладену сільською радою в листі-відповіді на адвокатський запит;

– зобов’язати сільську раду надати адвокату усі рішення сільської ради (з додатками та протоколом сесії), які були прийняті в липні 2017р.;

– зобов’язати сільську раду надати адвокату інформацію про дату, метод і джерело, у якому оприлюднені проекти рішень, які були розглянуті на сесії сільської ради в липні 2017р.

На обґрунтування позову адвокат зазначив, що посилання відповідача в оскаржуваній відмові на те, що рішення сільської ради, яких стосувався його адвокатський запит, містять конфіденційну інформацію є безпідставними. Позивач доводив, що вказані рішення сільської ради є носіями публічної інформації, доступ до якої може бути обмежений виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя. Позивач також наголошував на тому, що рішення сільської ради, якщо і містять персональні дані, доступ до них не може бути обмежений, оскільки такі рішення стосуються реалізації сільською радою повноважень розпорядження комунальним майном чи бюджетними коштами.

Рішенням адміністративного суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов було задоволено.

Сільська рада не погодилася з вказаними рішеннями судів і подала касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.07.2020р. у справі №299/3792/17 касаційну скаргу сільської ради було залишено без задоволення, а рішення адміністративних судів попередніх інстанцій без змін, що було обґрунтовано наступним:

Аналіз положень ст.24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у якій розкрито зміст і мету адвокатського запиту, у взаємозв’язку з положеннями Закону України «Про інформацію», Закону України «Про захист персональних даних» та Закону України «Про доступ до публічної інформації», що визначають режим і порядок доступу до інформації, у тому числі конфіденційної, дають підстави для висновку, що адвокатський запит є способом отримання копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту, і не є підставою для вилучення (виїмки) оригіналів рішень органів місцевого самоврядування.

Таким чином, відсутність в адвокатському запиті конкретизації того, що запитуються саме копії документів, виходячи зі змісту та мети адвокатського запиту та передбаченого вказаними законами порядку доступу до інформації, не дає підстав уважати, що в спірних правовідносинах позивач мав намір одержати оригінали документів, зазначених в адвокатському запиті, як і не дає підстав для висновку, що обираючи спосіб захисту порушених прав позивача суди попередніх інстанцій поклали на відповідача обов’язок надати на запит позивача оригінали запитуваних документів.

Суд касаційної інстанції не погоджується з доводами відповідача про те, що зобов'язавши його надати інформацію та документи на адвокатський запит позивача, суди попередніх інстанцій втрутилися у його дискрецію.

Повноваження суб’єктів владних повноважень не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб’єкта владних повноважень. Таким чином, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов’язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов’язати до їхнього вчинення у судовому порядку.