Страхова компанія здійснила страхову виплату власнику постраждалого у ДТП автомобіля та просила суд стягнути суму виплачених коштів з винуватця ДТП, оскільки вважала, що його цивільно-правова відповідальність не застрахована.

Місцевий суд, з рішенням якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов страхової компанії, вважаючи страховий поліс винуватця ДТП недійсним, оскільки інформація про нього в центральній базі даних МТСБУ не знайдена.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.07.2021р. у справі №759/24061/19 були скасовані рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Верховним Судом було прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову страхової компанії про стягнення шкоди. Таке рішення суд касаційної інстанції обґрунтував наступним:

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч.1 ст.82 ЦПК України).

Усталеним у судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані. Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (ч.3 ст.215 ЦК України). Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч.2 ст.215 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених ЦК України. Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо: 1) його укладено після настання страхового випадку; 2) об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації (ч.1 ст.998 ЦК України).

Законодавець не пов’язує нікчемність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності з неподанням інформації страховиком про укладені договори до централізованої бази даних. Тобто невиконання страховиком свого обов’язку щодо подання інформації про укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних не зумовлює його нікчемність.

Страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» реалізує право вимоги, передбачене ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, у якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У справі, що переглядається:

– сторони в заявах по суті справи визнавали укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідача (позивач визнавав цю обставину в позові; на підставі спільного повідомлення водіїв забезпечених транспортних засобів про ДТП він здійснив страхову виплату страхувальнику);

– спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді, коли правочин нікчемний або визнаний судом недійсним. Невиконання страховиком свого обов’язку щодо подання інформації про укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до центральної бази даних не зумовлює його нікчемність.

Позивач має право звернутися з позовом до страховика, у якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.