Особа оскаржила в апеляційному порядку рішення суду у справі про визнання договору застави недійсним, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу було залишено без руху з наданням десятиденного строку з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме надання оригіналу документу про сплату судового збору.

Згодом ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу у вказаній справі було визнано неподаною та повернуто заявнику, у зв’язку з тим, що особа не в повному обсязі сплатила судовий збір, визначений в ухвалі апеляційного суду. При цьому відповідно до матеріалів справи сума недоплати судового збору становила 3 гривні.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.09.2021р. у справі №756/14637/18 касаційну скаргу було задоволено, вказану вище ухвалу апеляційного суду було скасовано, а справу було передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Колегія суддів Верховного Суду визнала обґрунтованими доводи касаційної скарги, оскільки за загальним правилом суд може продовжити встановлений строк для вчинення процесуальних дій, зокрема для усунення недоліків апеляційної скарги.

Суд касаційної інстанції зауважив, що з огляду на незначну суму недоплати судового збору за подання апеляційної скарги (а саме 3 гривні), суд апеляційної інстанції мав би врахувати це і вирішити питання щодо можливості продовження особі строку для усунення недоліків апеляційної скарги. Проте суд апеляційної інстанції з формальних причин постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги.

Верховний Суд дійшов висновку, що враховуючи положення Конституції України, практику ЄСПЛ, повернення з цих підстав апеляційної скарги не відповідає принципу розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі й порушує сутність права особи на доступ до суду, що з огляду на положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. є недопустимим.