Вказана вище проблема мені дуже добре відома, оскільки я здійснюю правовий супровід податкових перевірок суб’єктів господарювання та оскарження їх результатів з 2007 р.

Трапляються випадки, коли платники податків самостійно без професійного правового супроводу проходять податкові перевірки і лише після отримання акта перевірки або навіть податкового повідомлення-рішення залучають юриста для оскарження незаконних дій і рішень податкових органів.

Я раджу своїм клієнтам залучати юриста вже тоді, коли платнику податків стало відомо про те, що його будуть перевіряти податківці. У моїй практиці були випадки, коли ревізори безпідставно намагалися здійснити перевірки платників податків, а також випадки, коли документи на перевірку були складені податківцями з порушеннями, що давало відповідному платнику податків законні підстави не допускати ревізорів до проведення перевірки. У таких випадках ревізори до проведення перевірки не були допущені, керівництво платника податків прийняло таке рішення за моїми рекомендаціями. Саме тому отримання платником податків професійної правової допомоги саме на цьому етапі, а не пізніше, є дуже важливим.

Крім того, досить часто керівник і головний бухгалтер платника податків без жодних зауважень і заперечень підписують всі документи на перевірку, які надають їм ревізори. Це відбувається не лише через те, що вони не знають, які мають бути законні підстави для проведення податкової перевірки та які обов’язкові реквізити повинні мати документи на перевірку, а й через те, що вони не хочуть псувати відносини з ревізорами (помилкове сподівання на те, що ревізори, з якими будуть добрі відносини, лояльніше віднесуться до перевірки і здійснять менші донарахування або не здійснять донарахування взагалі). У моїй практиці був випадок, коли керівництво платника податків закривало очі на недоліки документів на перевірку, надавало ревізорам для перевірки все, що вони просили (у т.ч. й те, що платник податків не зобов’язаний був надавати), створювало ревізорам дуже комфортні умови для проведення перевірки, а «вдячні» ревізори після цього вигадали в акті перевірки порушення на суму більше ніж 5 млн. грн., оскільки реальних порушень платник податків не вчиняв. Це яскравий приклад того, як податківці «дружать» з бізнесом. Схожих випадків багато.

Згідно зі ст. 75 Податкового кодексу України (далі – «ПК України») податкові органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Всі ці види перевірок мають свої особливості та порядок їх проведення.

Під час проведення перевірки ревізори працюють з багатьма документами платника податків. Трапляються випадки, коли в акті перевірки вказуються не всі документи, які надавалися ревізорам, у т.ч. ті документи, які спростовують вчинення платником податків вказаних в акті перевірки порушень. Необхідно обов’язково вказувати про це у запереченнях на акт перевірки, оскільки у подальшому податківці будуть стверджувати, що такі документи платник податків не надавав під час проведення перевірки, а тому вони не були враховані.

Під час проведення перевірок ревізори здебільшого в усній формі вимагають від платника податків надати їм належним чином завірені копії певних документів та письмові пояснення з певних питань. Я раджу своїм клієнтам на вказану вимогу відповідати податківцям наступним чином: «платник податків надасть Вам копії документів та письмові пояснення за умови отримання письмового запиту з належним нормативним обґрунтуванням». По-перше, платник податків виграє час, необхідний для того, щоб підготуватися до цього (у т.ч. перевірити зміст відповідних документів на предмет правильності їх оформлення). При цьому необхідно враховувати, що відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов’язаний надати не будь-які документи за бажанням ревізорів, а саме ті документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки. Більш того, згідно з п. 85.4 ст. 85 ПК України ревізори мають право отримувати у платника податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушень вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи. Саме тому усний запит ревізорів надати копії документів є сигналом того, що відповідні документи можуть бути проблемними (ревізори планують використати їх проти платника податків), з ними необхідно уважно ознайомитися та у разі виявлення в них помилок чи інших недоліків – виправити до того, як копії з них будуть надані ревізорам. По-друге, не завжди податківці можуть правильно нормативно обґрунтувати свій запит про надання копій документів та письмових пояснень, що дає можливість платнику податків на законних підставах відмовити у цьому. Також бувають випадки, коли ревізори з якихось причин письмовий запит не надають і питання про надання копій документів і письмових пояснень знімається взагалі. По-третє, якщо платник податків надає копії документів та письмові пояснення на письмовий запит податківців (і це необхідно належним чином зафіксувати), то у подальшому під час оскарження результатів перевірки можна довести, що ревізори отримали документи та інформацію, які підтверджують відсутність порушень з боку платника податків і такі документи та інформація були проігноровані ревізорами. При цьому трапляються випадки, коли ревізори в акті перевірки вказують, що платник податків під час проведення перевірки письмові пояснення на запит податківців нібито не надавав, а платник податків, який зафіксував надання письмових пояснень, під час оскарження результатів перевірки може довести, що письмові пояснення все ж таки були надані ревізорам.

Наголошую на тому, що я рекомендую не надавати ревізорам під час проведення перевірки належним чином завірені копії будь-яких документів, крім випадків, коли податківці надали належним чином оформлений та нормативно обґрунтований письмовий запит і запитані документи оформлені правильно. В іншому випадку такі документи будуть використані податківцями проти платника податків під час оскарження результатів проведеної перевірки.

Також я рекомендую фіксувати технічними засобами процес проведення ревізорами виїзної перевірки суб’єкта господарювання. По-перше, це дасть можливість довести, що строк проведення перевірки був продовжений безпідставно. При цьому досить часто ревізори вказують, що підставою для продовження строку проведення перевірки є нібито зволікання платника податків у наданні документів на перевірку та великий обсяг роботи. У той же час за допомогою фіксації процесу проведення перевірки вдається довести, що жодних зволікань з боку платника податків не було, а перевірка не була завершена своєчасно з вини ревізорів, які виходили на перевірку лише певну кількість разів, були на перевірці лише певну кількість годин. По-друге, це дасть можливість зафіксувати важливу інформацію, яка можете стати відомою під час розмови з ревізорами (наприклад, що керівництво податкового органу вимагає від ревізорів вказати в акті перевірки певні порушення, яких насправді не було).

П. 86.7 ст. 86 ПК України передбачає, що у разі незгоди платника податків з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, він має право подати свої заперечення та (або) додаткові документи протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта. Я рекомендую скористатися цією можливістю і подати заперечення на акт перевірки. Крім того, у запереченнях варто зазначити, що платник податків бажає взяти участь у розгляді заперечень. По-перше, цим збільшиться час прийняття податкового повідомлення-рішення. По-друге, податковий орган може зняти частину порушень або всі порушення, вказані в акті. По-третє, за наслідками участі у розгляді заперечень можна дізнатися, що саме є реально у податківців на підтвердження вчинення тих порушень, які зазначені в акті перевірки, та правильно побудувати стратегію оскарження податкового повідомлення-рішення.

Якщо ж податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення, то я рекомендую спочатку оскаржити його в адміністративному порядку і лише потім, якщо воно не було скасоване, звертатися до суду. По-перше, податковий орган, який буде розглядати скаргу, може скасувати податкове-повідомлення-рішення і на цьому процес оскарження закінчиться (адміністративне оскарження є не таким тривалим, як судове, яке може тривати роками). По-друге, платник податків або його юрист буде мати достатньо часу для підготовки якісного позову та доказової бази. У моїй практиці були випадки, коли за результатами адміністративного оскарження податковий орган скасував всі податкові повідомлення-рішення. Тому до суду звертатися не довелося. Також були випадки, коли податковий орган за результатами адміністративного оскарження скасував частину податкових повідомлень-рішень, залишок податкових повідомлень-рішень було скасовано в судовому порядку.

Також я рекомендую брати участь під час розгляду податковим органом скарги на податкове повідомлення-рішення (про це необхідно зазначати у скарзі). У моїй практиці був випадок, коли під час розгляду ДФС України скарги на податкові повідомлення-рішення виявилося, що податківці (на розгляді скарги були присутні працівники 3-х відділів) взагалі не ознайомилися зі змістом доданих платником податків до скарги документів, які однозначно підтверджували відсутність порушень, вказаних в акті перевірки. Під час такого розгляду скарги працівникам ДФС України було надано відповідні усні пояснення, вони вникли в суть порушеного питання та було прийнято рішення на користь платника податків.

Необхідно зауважити, що заздалегідь передбачити, чим закінчиться податкова перевірка або протягом якого строку будуть скасовані податкові повідомлення-рішення, неможливо. Це пов’язано і з тим, що працівники вищестоящих податкових органів фактично покривають своїх колег з підпорядкованих податкових органів, намагаються закривати очі на допущені ними порушення чинного законодавства України. Реформи податкових органів, численні зміни керівництва таких органів цю ситуацію реально не змінюють. Підходи в роботі податкових органів, на жаль, залишаються тими ж, як і раніше, їх у першу чергу цікавить отримати від платника податків якомога більше коштів, а законно або незаконно – це зовсім інше питання. Саме тому супроводжуючи проведення податкової перевірки юристу або адвокату платника податків необхідно заздалегідь готуватися до можливого оскарження її результатів.

Підготовка нормативного та фактичного обґрунтування (у т.ч. доказової бази) відсутності порушень платника податків, які вказані в акті перевірки, досить часто буває складним і тривалим процесом, тому у жодному разі не можна відкладати підготовку скарги або позовної заяви на останні дні, коли спливає строк оскарження податкового повідомлення-рішення.

Зі свого боку я вживаю всі залежні від мене заходи для належного та своєчасного захисту суб’єктів господарювання від незаконних дій і рішень податкових органів. Станом на сьогоднішній день всі спори з податковими органами, правовий супровід яких я здійснював з 2007 р., завершилися на користь платників податків. При цьому разі я рекомендую своїм клієнтам під час здійснення господарської діяльності дотримуватися вимог чинного законодавства України та не допускати порушення.