За залиття квартири з вини певних осіб, що підтверджено відповідним актом, затвердженим начальником ЖЕКу, якщо потерпіла сторона доведе розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідачів, причинний зв'язок між ними, винуватці повинні відшкодувати як матеріальні, так і моральні збитки. Відповідні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.12.2019 р. у справі № 686/11256/16-ц.

Так, позивач звернувся до суду із позовом, посилаючись на те, що він є власником квартири, яку було залито сусідами зверху. Причиною залиття належної позивачу квартири є витік гарячої води з системи опалення, у зв'язку з цим житлове приміщення позивача потребує відновлювального ремонту вартістю 5 183,00 грн. Разом з цим, позивач зазнав додаткові витрати на оплату послуг експерта у розмірі 1 500,00 грн. та чистку килимових доріжок у розмірі 373,84 грн. Через залиття квартири позивача, понесення незапланованих витрат і порушення звичного життєвого ритму він зазнав душевних страждань, а тому, на його переконання, йому має бути відшкодована завдана моральна шкода.

Суд першої інстанції позов задовольнив. Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу відповідача відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне:

Факт залиття квартири, власником якої є позивач, з вини відповідачів підтверджується актом залиття, затвердженим начальником ЖЕКу. Таким актом встановлено, що залиття квартири відбулось внаслідок витоку теплоносія на крані випуску повітря опалення (батареї), що у квартирі за цією ж адресою, власниками якої є відповідачі. Зазначений акт у силу ст. 58, 59 ЦПК України є належним і допустимим доказом, яким спростовуються відповідні посилання касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги, що акт не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки складений зі слів невідомих осіб та на підставі незрозумілих документів, зводяться до незгоди із письмовими доказами, оцінка яким надана судами першої та апеляційної інстанцій. Разом з цим слід вважати, що акт є первинним документом, що засвідчує факт певної події, а тому він не може ґрунтуватися на інших документах.

Також Верховним Судом враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Згідно з п. 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабміну № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Отже, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Невиконання цього обов'язку, якщо результатом такого невиконання є нанесення шкоди іншим особам, тягне за собою відшкодування власником збитків.

Таким чином, встановивши, що позивач довів розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідачів, причинний зв'язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків, що завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню відповідачами.

Відповідачі не спростували належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявляли та не надали інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є їх процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.