Небезпека для руху, створена в результаті власної протиправної поведінки пішохода, не звільняє водія від виконання вимог ПДР.

Незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди, водій зобов'язаний був виконати вимогу п.12.3 ПДР і негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Відповідні висновки містяться у постанові колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10.12.2019р. у справі №759/2926/16-к.

Обставини справи

Святошинський районний суд м.Києва вироком виправдав водія у зв’язку з недоведеністю того, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

Апеляційний суд м.Києва вироком скасував виправдувальний вирок районного суду, визнав водія винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст.75 КК України суд звільнив засудженого від відбування основного покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю в 1 рік.

Так, апеляційний суд визнав доведеним, що 17.01.2015р. о 22:30 водій, рухаючись автомобілем «Renault-Logan» по другій смузі руху на бульварі Кольцова в м.Києві та наблизившись до регульованого пішохідного переходу, порушуючи вимоги пп.«б» п.2.3 і п.12.3 ПДР, завершуючи маневр перестроювання вправо в першу смугу руху, при виникненні небезпеки для руху, якою були пішоходи, які зліва-направо відносно руху автомобіля рухалися на червоний сигнал світлофора та яких водій був спроможний завчасно виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості автомобіля аж до зупинки та продовжив рух, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходу було заподіяно тілесних ушкоджень, що призвели до його смерті.

На думку захисника водія, суд першої інстанції здійснив правильну оцінку фактичних обставин справи, адже в ситуації, яка виникла на дорозі, пішохід, створивши небезпеку для водія, мав більше можливостей уникнути зіткнення, припинивши перетинати проїжджу частину, однак не зробив цього і продовжив перебігати дорогу, ігноруючи червоний сигнал світлофора. Таким чином, пішохід не виконав обов’язків, установлених пунктами 4.4, 4.9, 4.14, 4.16 та пп. «е» п.8.7.3 ПДР, і саме це, як вважає захисник, стало причиною дорожньо-транспортної пригоди. Водночас засуджений виконав вимоги п.12.3 ПДР, вживши заходів для безпечного об’їзду перешкоди, тому висновок апеляційного суду про наявність в діях водія складу злочину є помилковим.

На вирок апеляційного суду водієм було подано касаційну скаргу. У касаційній скарзі захисник водія просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Він вказує, що апеляційний суд, порушуючи кримінальний процесуальний закон, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а також не з’ясував характеру порушень, які допустив кожен з учасників руху.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд не погодився з доводом у касаційній скарзі про те, що протиправність дій потерпілого пішохода виключає винуватість засудженого.

Той факт, що внаслідок грубого порушення ПДР потерпілий створив небезпеку для дорожнього руху, не викликає сумніву. Однак, незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди, водій зобов'язаний був виконати вимогу п.12.3 ПДР і негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди.

Таким чином, той факт, що небезпеку для руху, а саме перебування пішохода на проїзній частині дороги, створено внаслідок власної протиправної поведінки пішохода, не звільняє водія від виконання вимог зазначеного пункту ПДР.