Заявниця просила суд видати обмежувальний припис стосовно особи кривдника строком на шість місяців, у вигляді заходів тимчасового обмеження його прав, з покладенням на нього наступних обов’язків:

– усунення перешкод, які чиняться ним заявниці та її неповнолітньому сину заявника у користуванні кімнатою, меблями та іншими речами, що знаходяться у кімнаті, шляхом надання вільного та безперешкодного доступу та безперешкодного користування вказаною кімнатою, меблями та іншими речами, що в ній знаходяться;

– заборони особі-кривднику перебувати в місці проживання (перебування) заявниці та її сина, а саме у вказаній кімнаті.

Заявниця посилалась на те, що кривдник протягом тривалого часу застосовує до неї та неповнолітньої дитини психологічне, фізичне насильство, що виявляється у постійних погрозах, залякувані, цькуванні, застосовує фізичну силу, а також вчиняє перешкоди у користуванні житлом.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення заяви, усунення перешкод заявниці та її неповнолітньому сину, які чинилися з боку кривдника, у користуванні кімнатою, а також речами побутового вжитку, які знаходяться у ній, шляхом надання вільного та безперешкодного доступу до зазначеного житлового приміщення.

Суди врахували, що кривдник визнав, що він не має наміру допускати заявницю та їх неповнолітнього сина до користування спірною кімнатою, а тому дійшли висновку про наявність правових підстав для видачі обмежувального припису щодо усунення перешкод заявниці та її неповнолітньому сину у користуванні житлом, а також речами побутового вжитку, які знаходяться в кімнаті. У решті вимог заяви суди вирішили відмовити, оскільки відсутні докази щодо вчинення фізичного та психологічного насильства зі сторони кривдника по відношенню до заявниці та їх неповнолітнього сина; відсутні докази щодо внесення до Єдиного державного реєстру випадків вчинення домашнього насильства кривдником стосовно неповнолітнього сина, а також колишньої дружини, та притягнення його у зв’язку із цим до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

З таким вирішенням заяви погодився і суд касаційної інстанції. Верховний Суд зазначив, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За п. 7 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону обмежувальний припис стосовно кривдника – це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Згідно з ч. 3 ст. 26 цього Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. У п. 9 ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону визначено, що оцінка ризиків – це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Верховний Суд зазначив, що суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.12.2019 р. у справі № 607/10122/19).