Позивач звернувся до суду з позовом про витребування майна із чужого недобросовісного володіння. В обґрунтування позову позивач зазначав, що на підставі довіреності власник передав йому у розпорядження із правом продажу належний йому автомобіль.

Позивач на підставі довіреності на користування транспортним засобом, передав відповідачу право на користування вказаним транспортним засобом строком на 3 роки. Позивач посилався на те, що фактично передав відповідачу спірний автомобіль на підставі попереднього усного договору, за яким відповідач повинен був сплатити кошти в сумі 5 000 доларів США, після чого б мала місце угода про остаточний перехід права розпорядження на вказаний автомобіль, проте відповідач свої зобов`язання не виконав.

Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов. Суди виходили з того, що строк дії передоручення на спірний автомобіль сплинув і автомобіль не повернуто позивачу без достатньої на те правової підстави, відповідач не виплатив кошти за право розпорядження таким автомобілем за попередньою домовленістю, проти чого сам не заперечив, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Касаційний цивільний суд скасував судові рішення, а у задоволенні позову про витребування майна із чужого недобросовісного володіння відмовив. Суд зазначив, що відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У постанові Верховного Суду України від 26.06.2013 р. у справі № 6-58цс13 зроблено наступний висновок: «права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до набувача з використанням правового механізму, установленого ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно. Разом із тим віндикація як спосіб захисту права власності застосовується, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належним йому майном. Отже, право на звернення до суду з вимогою про витребування майна від набувача має власник цього майна».

Також Касаційний цивільний суд послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц, у якій зроблено висновок, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Касаційний цивільний суд зауважив, що суди встановили, що власником спірного автомобіля є інша особа. Тоді як позивач на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом, має право розпорядження без строку дії з правом виїзду за кордон та правом передоручення повноважень третім особам спірним автомобілем, тобто, позивач не є власником спірного автомобіля. За таких обставин Касаційний цивільний суд визнав необґрунтований висновок судів про витребування спірного автомобіля відповідно до ст. 387 ЦК України на користь особи, яка не є його власником (постанова від 20.11.2019 р. у справі № 442/4835/14-ц).