Особа звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції, в якому просила скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення. Позивач посилався на те, що відповідач протиправно притягнув його до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП та наклав на нього адміністративне стягнення. Відповідно до оскарженої постанови позивач здійснив зупинку в межах перехрестя вулиць, чим порушив пп.15.9 «г» ПДР України, ч.1 ст.122 КУпАП.

Суд першої інстанції позов задовольнив. Суд зазначив, що в судовому засіданні позивач пояснив, що правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, він не скоював, ПДР не порушував. В ході судового розгляду, а саме з дослідженого судом відеозапису, наданого відповідачем, судом було встановлено, що позивачем було здійснено зупинку на «острівці безпеки». Суд зазначив, що ПДР України не містять заборони зупинки транспортного засобу на острівці безпеки, а тому притягнення позивача до відповідальності за це суперечить принципу «дозволено все, що не заборонено законом».

З рішенням суду першої інстанції не погодився апеляційний суд.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та обґрунтованості винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, відповідачем надано відеозапис з персонального мобільного нагрудного відеореєстратора інспектора, з якого видно, що позивач порушив вимоги пп. «ґ» п.15.9 розділу 15 ПДР, а саме: здійснив зупинку ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності пішохідного переходу.

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до п.1.10 ПДР острівець безпеки – це технічний засіб регулювання дорожнього руху на наземних пішохідних переходах, конструктивно виділений над проїзною частиною дороги та призначений як захисний елемент для зупинки пішоходів під час переходу проїзної частини дороги. До острівця безпеки належить частина розділювальної смуги, через яку пролягає пішохідний перехід. З огляду на зміст викладеної норми висновок суду першої інстанції про здійснення позивачем зупинки на острівці безпеки суд апеляційної інстанції визнав помилковим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (постанова від 12.12.2019р. у справі №161/13433/16-а) визнав вірним вирішення справи судом апеляційної інстанції.

Верховний Суд зазначив, що позивачем не оскаржується сам факт його зупинки, однак він вказує, що така зупинка була нетривалою та викликана поважними, на його думку, причинами.

Верховний Суд роз’яснив, що з аналізу положень пп.«ґ» п.15.9 розділу 15 ПДР вбачається заборона зупинки на перехрестях та ближче 10 метрів від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу. При цьому винятком із вказаної норми є зупинка для надання переваги в русі та зупинка проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.

Колегія суддів критично оцінила посилання скаржника на наявність поважних причин його зупинки в межах перехрестя, оскільки вказані ним причини не підпадають під виключення, передбачені пп.«ґ» п.15.9 розділу 15 ПДР.