ПРО ВИМУШЕНУ ЗУПИНКУ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ
Суть справи:
Водій звернувся до суду з позовом до інспектора патрульної поліції (далі – «поліцейський») та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі – «Департамент»), в якому просив визнати незаконними дії поліцейського та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Позивач вказав у позові, що вважає постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності незаконною, оскільки поліцейський неправильно зазначив фабулу порушення та не впевнився у дорожній обстановці, що потягло невірне застосування норм чинного законодавства. На думку водія, Правила дорожнього руху України (далі – «ПДР») він не порушував і не створював загрози безпеці дорожнього руху.
Відповідно до постанови поліцейського позивач здійснив зупинку ближче 10 метрів до перехрестя, чим порушив пункт 15.9 (ґ) ПДР.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали протиправною оскаржену постанову. Суд першої інстанції зазначив, що позивач пояснював, що він не міг здійснити стоянку ближче 10 м до перехрестя, оскільки знаходився на самому перехресті. Не можна притягнути особу до відповідальності за стоянку ближче десяти метрів до перехрестя на самому перехресті. Суд дійшов висновку, що поліцейський невірно зазначив фабулу порушення та не впевнився у дорожній обстановці, що потягло невірне застосування норм чинного законодавства, оскільки позивач допустив проступок, а саме зупинення транспортного засобу на перехресті з круговим рухом.
Департамент не погодився із вказаними вище рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду:
Касаційний адміністративний суд не погодився з таким вирішенням спору. Суд касаційної інстанції вказав, що пунктом 15.9 «ґ» ПДР визначено, що забороняється зупинка на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
Відповідно до пункту 1.10 ПДР перехрестя – це місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.
Суд касаційної інстанції зауважив, що ПДР забороняють водію зупинку як на перехресті, так і ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини. Тому, позивач, зупинившись на перехресті, порушив підпункт 15.9 «ґ» ПДР. Порушення позивачем такого підпункту ПДР зазначено поліцейським у постанові.
Щодо доводів позивача про здійснення ним вимушеної зупинки внаслідок телефонного дзвінка, Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 1.10 ПДР вимушена зупинка – це припинення руху транспортного засобу через його технічну несправність чи небезпеку, яка спричинена вантажем, який перевозиться, станом учасника дорожнього руху, появою перешкоди для руху.
Верховний Суд вказав, що позивачем не доведено, що телефонний дзвінок був підставою для «вимушеної зупинки».
Тому Верховний Суд скасував судові рішення, а у задоволенні позову відмовив (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.06.2020р. у справі №524/10050/16-а).