Обставини справи

У березні 2019р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «Житло-Сервіс», про відшкодування майнової та моральної шкоди. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1. Над квартирою позивача розташована квартира №68, власником якої є ОСОБА_3. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_3. Позивач зазначав, що відповідач здійснив захоплення місць загального користування, їх перепланував, зруйнував дах будинку, що призвело до порушення гідроізоляції даху та триваючого затоплення атмосферними опадами квартири позивача через квартиру ОСОБА_3. Вина відповідача у діях, які призвели до залиття, встановлена судовими рішеннями. Внаслідок цих дій пошкоджено квартиру позивача, вартість ремонтно-відновлювальних робіт становить 1 403 925,52грн. З метою збереження меблів позивачем замовлені послуги з їх перевезення та зберігання, витрати на що склали 41 580,00грн. Квартира позивача потребує проведення антисептичної обробки, що становить 192 872,16грн. Масштаби пошкоджень, тривалість залиття, вплив цього на звичайний спосіб життя призвели до завдання позивачу моральної шкоди, яку позивач оцінює в розмірі 100 000,00грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 02.12.2019р. позов задоволено частково. Стягнуто із відповідача на користь позивача суму на відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті залиття квартири, у розмірі: 1 169 937,93грн. – вартості ремонтно-відновлювальних робіт, 160 726,80грн. – вартості комплексу робіт з антисептичної обробки, 41 580,00грн. – вартості послуг з перевезення та зберігання меблів. Стягнуто з відповідача на користь позивача 10 000,00грн. на відшкодування моральної шкоди, 7 637,27грн. судового збору, 6 200,00грн. вартості експертного будівельно-технічного обстеження та 17 000,00грн. вартості судово-експертного дослідження.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт залиття квартири позивача зафіксовано відповідними актами, причини залиття та розмір збитків визначено на підставі висновку судового експертно-будівельного дослідження від 18.03.2019р. №178, проведеного Науково-технічним центром «Будівельна експертиза» (судовий експерт Ярмоленко М.Г.), який відповідачем не спростовано. Вартість ремонтно-відновлювальних робіт та вартість комплексу робіт з антисептичної обробки приміщень квартири, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню за вирахуванням ПДВ. Внаслідок неправомірних дій відповідача позивачу завдано моральну шкоду, розмір відшкодування якої із урахуванням засад розумності та справедливості складає 10 000,00грн.

Постановою Київського апеляційного суду від 01.10.2020р. апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Рішення суду першої інстанції у частині стягнення з відповідача на користь позивача 41 580,00грн. вартості послуг з перевезення та зберігання меблів та у частині стягнення 6 200,00грн. витрат на оплату складання висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 28.12.2018р. №14734, скасовано та у цій частині ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні цих вимог. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що договір про надання комплексу послуг щодо перевезення вантажу від 03.08.2018р. та договір оренди складського приміщення від 26.07.2018р. стосувалися саме майна, яке знаходилося у квартирі позивача, а тому вимоги у цій частині є недоведеними, у зв’язку із чим відсутні підстави для стягнення 41 580,00грн. вартості послуг з перевезення та зберігання меблів. В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Позиція Верховного Суду

Відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані вище рішення судів, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про те, що висновок судового експертного-будівельного дослідження від 18.03.2019р. №178, складений Науково-технічним центром «Будівельна експертиза», є належними, допустимим та достовірним доказом. Складені ТОВ «Житло-Сервіс» від 25.05.2016р. та 12.12.2016р., 03.01.2017р., 12.06.2017р. та 18.12.2017р., 26.07.2018р. акти не є належними та допустимими доказами заподіяння позивачу шкоди, оскільки не відповідають вимогам, визначеними Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005р. №76. Суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно послалися на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 13.07.2012р. у справі №2-10146/2011, рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 13.12.2017р. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 27.03.2018р. у справі №761/12608/15-ц, так як вказані судові рішення не є преюдиційними, оскільки у вказаних справах позивач участі не брав, факти щодо залиття його квартири відповідачем не встановлювалися. Висновок судового експертно-будівельного дослідження від 18.03.2019р. №178, згідно з яким вартість ремонтно-відновлювальних робіт квартири позивача складає 1 169 937,93грн. (без урахування ПДВ), є неналежним та недостовірним доказом, так як у ньому встановлена вартість ремонтно-відновлювальних робіт станом на 27.02.2019р., а не станом на час складання останнього акта про залиття квартири від 26.07.2018р. ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у цій справі з урахуванням того, що відповідно до п.14 ч.1 ст.1, ч.4 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов’язок з ремонту спільного майна багатоквартирного будинку покладається на управителя.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.05.2021р. у справі №761/12945/19 касаційну скаргу відповідача було залишено без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій – без змін. Таке рішення Верховного Суду було обґрунтовано наступним:

Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили із того, що позивач довів належними та допустимими доказами факт залиття його квартири внаслідок неправомірних дій відповідача, розмір завданих збитків, тоді як відповідач не спростував своєї вини у залитті квартири позивача. Верховний Суд погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке. Факт залиття квартири, власником якої є позивач, підтверджується актами про залиття, складеними управителем будинку. Причиною затоплення квартири позивача стало потрапляння води з даху багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_6, через квартиру №67, що відбулося внаслідок перепланування частини даху вказаного будинку. Наведені обставини підтверджуються висновком судового експертного-будівельного дослідження від 18.03.2019р. №178, складеного Науково технічним центром «Будівельна експертиза» (судовий експерт Ярмоленко М.Г.) на замовлення позивача. Розмір збитків, завданих внаслідок затоплення квартири позивача, визначений висновком судового експертного-будівельного дослідження від 18.03.2019р. №178, та відповідачем не спростований. Вину у завданій позивачу шкоди відповідачем не спростовано. Таким чином, встановивши, що позивач довів розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв’язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків, що завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню відповідачем. Відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявляв та не надав інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття та розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є їх процесуальним обов’язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Стягуючи із відповідача на користь позивача 10 000,00грн. на відшкодування моральної шкоди, суди попередніх інстанцій врахували тривалість порушення прав позивача, час та зусилля, які потрібні для відновлення попереднього стану, глибину його душевних та психічних страждань, пов’язаних із пошкодженням майна, порушення нормального ритму життя, тяжкість вимушених змін (неможливість користування належним позивачу майном), а також вимоги розумності та справедливості.

Необґрунтованими є доводи заявника у касаційній скарзі про те, що суди дійшли помилкового висновку про те, що висновок судового експертного-будівельного дослідження від 18.03.2019р. №178, складений Науково-технічним центром «Будівельна експертиза», є належними, допустимим та достовірним доказом, з огляду на таке.

Оцінюючи висновок судового експертного-будівельного дослідження від 18.03.2019р. №178, складеного Науково-технічним центром «Будівельна експертиза», суди обґрунтовано виходили з того, що проведено саме судове експертно-будівельне дослідження атестованим судовим експертом, який обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний висновок, дослідження містить обґрунтовані відповіді на поставлені питання, поряд із дослідженням письмових матеріалів проведено огляд об’єктів будівельно технічного дослідження із зазначенням дати огляду та отриманих результатів з фотофіксацією. Відхиляючи висновок експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 01.07.2019р. №32/10-2018, складеного судовим експертом Галієвою О.М., наданий стороною відповідача, суди попередніх інстанцій вказали, що зазначений висновок не містить посилань на те, що такий підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок; дані цього висновку не підтверджують причинно-наслідковий зв’язок між переплануванням квартири і затопленням, огляд приміщень не проводився, а дослідження виконано на підставі ряду документів, наданих заявником.

Відхиляючи висновок експерта судової будівельно-технічної експертизи від 26.09.2019р. №19-28СЕ, проведеної Науково виробничим підприємством «Спектр» (судовий експерт Вець В.В.) на замовлення Гольдберг Левчук Л., суди попередніх інстанцій зазначали, що відповіді на поставлені питання ґрунтуються на вірогідності та припущеннях, відсутні однозначні висновки, які б підтверджували наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. При цьому вказаний висновок експерта суперечить іншому висновку експерта за результатами проведення експертного будівельно-технічного дослідження від 28.12.2018р. №14734, виконаної на замовлення позивача цим самим судовим експертом (судовий експерт ОСОБА_11). Таким чином, судами належним чином досліджено, перевірено та оцінено надані сторонами висновки будівельно-технічних експертиз, наведено обґрунтоване мотивування прийняття чи відхилення окремих висновків. Доводи касаційної скарги про те, що складені ТОВ «Житло-Сервіс» акти не є належними та допустимими доказами заподіяння позивачу шкоди, зводяться до незгоди із письмовими доказами, оцінка яким надана судами першої та апеляційної інстанцій. Необґрунтованими також є доводи заявника щодо не врахування судами правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах від 26.09.2018р. у справі №569/14230/15-ц, від 21.02.2018р. у справі №2-1974/11, від 22.05.2019р. у справі №640/8205/17, від 18.12.2019р. у справі №711/7670/16-ц. У вказаних справах судами відмолено у відшкодуванні шкоди, завданої залиттям, у зв’язку із тим, що складені акти про залиття не відповідають вимогам, передбаченим Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005р. №76. Такі доводи касаційної скарги по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи, а саме актів залиття, що не свідчить про не врахування судами попередніх інстанцій правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно посилалися на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 13.07.2012р. у справі №2-10146/2011, рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 13.12.2017р. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 27.03.2018р. у справі №761/12608/15-ц, так як вказані судові рішення не є преюдиційними, оскільки у вказаних справах позивач участі не брав, факти щодо залиття його квартири відповідачем не встановлювалися, з огляду на таке. Ч.4, 5 ст.82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Судовими рішеннями у справах №2-10146/2011, 761/12608/15-ц встановлено, що відповідач без будь-яких дозволів і погоджень на даху у будинку на АДРЕСА_6, побудував підсобні приміщення, альтанку, камін, облаштував по периметру клумби і газони, які огороджено високим трьох метровим цегляним парканом, що призвело до порушення гідроізоляції даху, внаслідок чого відбувається систематичне, триваюче залиття квартири №68. Зобов’язано відповідача власними силами та за власні кошти відновити первісний стан даху і покрівлі будинку, здійснити належну гідроізоляцію покрівлі. За встановленими у справі обставинами, рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 13.07.2012р. у справі №2- 10146/2011 у частині відновлення первісного стану даху і покрівлі будинку виконано відповідачем у листопаді 2018р., що підтверджується актом від 29.11.2018р., складеним відповідачем, ТОВ «Будівельна компанія «Кромлех» та ТОВ «Житло-Сервіс». Відповідачем не надано доказів на підтвердження факту відновлення ним первісного стану даху і покрівлі будинку, здійснення належної гідроізоляції покрівлі станом на момент залиття квартири позивача у цій справі (2016-2018рр.). Таким чином, обставини, встановлені у справах №2-10146/2011, 761/12608/15-ц, а саме: факт захоплення відповідачем частини даху у будинку на АДРЕСА_6, та порушення гідроізоляції даху, є преюдиційними для цієї справи, оскільки такі обставини встановлені щодо відповідача, який брав участь у зазначених справах, та не спростовані ним під час розгляду цієї справи. З огляду на наведе, безпідставними є посилання на постанови Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №755/2476/18, від 18.12.2019р. у справі №761/29966/16-ц, від 01.07.2020р. у справі №243/610/16-ц, оскільки встановлені обставини у вказаних справах та у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, не є подібними.

Твердження заявника у касаційній скарзі про те, що висновок судового експертно-будівельного дослідження від 18.03.2019р. №178, згідно з яким вартість ремонтно-відновлювальних робіт квартири АДРЕСА_1, складає 1 169 937,93грн. (без урахування ПДВ), є неналежним та недостовірним доказом, так як у ньому встановлена вартість ремонтно-відновлювальних робіт станом на 27.02.2019р., а не станом на час складання останнього акта про залиття квартири від 26.07.2018р., є необґрунтованими та нічим не підтвердженими, відповідачем не надано належних доказів на спростування розміру завданої позивачу шкоди.

Посилання заявника на постанову Верховного Суду від 04.09.2020р. у справі №761/46293/18, є необґрунтованими з огляду на таке. Так, у справі №761/46293/18 встановлено, що на момент залиття не складався перелік пошкодженого майна, звіт про оцінку вартості збитків складений 06.12.2017р., що позбавило суди можливості зробити висновок про пошкодженого майна саме подією (залиття приміщення), що сталася 17.04.2017р. Тобто, у справі №761/46293/18 не встановлено факт заподіяння шкоди саме внаслідок залиття квартири, тоді як у справі, про перегляд якої подано касаційну скаргу, факт завдання шкоди позивачу внаслідок залиття квартири підтверджується належними та допустимими доказами, а тому висновки, зроблені Верховним Судом у постанові від 04.09.2020р. у справі №761/46293/18, не підлягають застосуванню у цій справі. Доводи касаційної скарги про те, що відповідач є неналежним відповідачем у цій справі, з урахуванням того, що відповідно до п.14 ч.1 ст.1, ч.4 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов’язок з ремонту спільного майна багатоквартирного будинку покладається на управителя, є безпідставними, оскільки шкоду позивачу завдано внаслідок неправомірних дій відповідача та із його вини. Відповідач є заподіювачем шкоди, а тому на нього покладається обов’язок із її відшкодування. Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог ст.400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.