Особа обвинувачувалась у тому, що перебуваючи на своєму робочому місці у магазині на підлозі вона помітила банківську картку (яка є офіційним документом) та приховала її в шухляду під касою. Згодом, продовжуючи реалізацію свого загального злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна шляхом розрахунку вищевказаною банківською карткою за товар, з корисливих мотивів, під час купівлі товарів така особа розрахувалася даною банківською карткою, завдавши своїми діями майнову шкоду на загальну суму 2 225,64грн.

Суд першої інстанції ухвалою на підставі ст.47 КК України звільнив особу від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, з передачею її на поруки колективу з умовою, що вона протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. Кримінальне провадження щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.1 ст.357 КК України, суд закрив.

З такою позицією суду першої інстанції погодився і апеляційний суд.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду (постанова від 12.08.2020р. у справі №127/31068/19) не погодився із таким застосуванням судами попередніх інстанцій закону про кримінальну відповідальність, скасував судові рішення та призначив новий розгляд справи у суді першої інстанції.

Суд касаційної інстанції зазначив, що за змістом ст.47 КК України особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки, за сукупності таких умов:

1) особа вчинила злочин вперше;

2) діяння належить до злочинів невеликої або середньої тяжкості;

3) злочин не є корупційним;

4) особа, яка вчинила злочин, щиро покаялася;

5) колектив підприємства, установи чи організації звернувся з клопотанням про передачу йому на поруки такої особи;

6) особа, яка вчинила злочин, не заперечує проти закриття кримінального провадження за цією нереабілітуючою підставою.

Суд касаційної інстанції зауважив, що однією з обов’язкових умов для звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності на підставі ст.47 КК України є вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, вперше.

Суд касаційної інстанції роз’яснив, що особою, яка вчинила злочин вперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення. Вчинення триваючого або продовжуваного злочину, двох або більше злочинів вищевказаної тяжкості, які утворюють сукупність, не перешкоджає застосуванню ст.47 КК України лише за умови, що вони не складають реальної сукупності.

У даному провадженні особу обвинувачено у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357 та ч.1 ст.185 КК України, тобто у вчиненні двох злочинів.

Суд касаційної інстанції зазначив, що сукупність злочинів може бути ідеальною та реальною.

Ідеальна сукупність виникає, коли особа однією дією вчиняє ОДНОЧАСНО два або більше злочинів, відповідальність за які передбачено різними статтями КК України. Ознаками ідеальної сукупності є вчинення злочину: а) одним діянням; б) в одному місці; в) одночасно, а також г) наявність усіх необхідних ознак, передбачених двома чи більше різними статтями КК України.

Реальна сукупність має місце, коли особа В РІЗНИЙ ЧАС кількома різними та відокремленими одне від одного діяннями вчинила два або більше злочинів. Кожен зі злочинів, які становлять сукупність, кваліфікується окремо за відповідною статтею (частиною статті) КК України.

Тому Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції неправомірно вбачав у інкримінованих особі діяннях ознаки саме ідеальної сукупності злочинів та про можливість звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст.47 КК України, оскільки вирішуючи питання про те чи має місце у цьому провадженні вчинення кримінального правопорушення вперше, суд не врахував, що особу обвинувачено у вчиненні в різний час двох окремих кримінальних правопорушень, що становить реальну сукупність злочинів.