Право власності на транспортний засіб (далі – «ТЗ») виникає з моменту його державної реєстрації, а не з моменту передачі ТЗ за договором купівлі-продажу. Відповідний висновок міститься у постанові КЦС ВС від 30.10.2019 р. у справі № 683/2694/16-ц.

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Інтеравто Ст», ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Позов мотивовано тим, що він у 2012 р. придбав за 56 тис. грн. у ТОВ автомобіль, про що було укладено договір купівлі-продажу. На виконання цього договору йому було передано свідоцтво про реєстрацію ТЗ та довіреність на володіння, розпорядження, користування вказаним ТЗ. У силу важких життєвих обставин та чинності довіреності до 2017 р. він не знімав та не ставив ТЗ на облік, не переоформив на себе право власності на нього. У серпні 2016 р. позивач дізнався, що цей ТЗ перебуває у розшуку та під арештом у зв'язку з виконанням судового рішення про стягнення заборгованості з ТОВ на користь ПАТ. За таких обставин він вважав, що його права, як власника ТЗ, є порушеними, тому просив суд визнати за ним право власності на спірний ТЗ та зняти з нього арешт.

Рішенням місцевого суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, позивачу у задоволенні позову було відмовлено.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 р. до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник позивача, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов. Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно не прийняті до уваги його доводи про те, що у нього виникло право власності з моменту передачі ТЗ за договором купівлі-продажу, а не з моменту його державної реєстрації.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу не задовольнив, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 328, ч. 4 ст. 334 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабміну № 1388 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено обов'язок власників ТЗ та осіб, що експлуатують ТЗ на законних підставах, або їх представників, зареєструвати (перереєструвати) ТЗ протягом 10 діб після придбання, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Отже, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спірний ТЗ у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку.

При цьому суди правильно послались на те, що сам по собі договір купівлі-продажу від 12.07.2012 р. вчинений у простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації ТЗ у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.

Також правильними є посилання судів на те, що для державної реєстрації ТЗ, які перебували в експлуатації і зняті з обліку в підрозділах державтоінспекції, крім документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію ТЗ (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію ТЗ на пластиковій основі, з відміткою підрозділу державтоінспекції про зняття ТЗ з обліку.