ПРО ТЕ, ХТО МАЄ ВІДПОВІДАТИ ЗА ПОШИРЕННЯ В ІНТЕРНЕТІ НЕДОСТОВІРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ
Особа звернулася до суду з позовом до Мелітопольського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про захист честі, гідності та визнання поширеної інформації недостовірною, про спростування поширеної недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.
Позивачка зазначала, що редакцією газети «Местные вести» на сайті www.mv.org.ua було опубліковано статтю з відеозаписом виконавчих дій. Позивачка вказувала, що інформація викладена з одночасною демонстрацією викладеного відеосюжету із зображенням позивачки. На відеозапису довжиною 37 секунд знято особисто позивачку, її сім’ю та квартиру, що є її особистим життям. Цей ролик переглянуто користувачами Інтернету 65 разів. На відеозаписі зазначено автора – Мелітопольський міськрайонний відділ ДВС з похідним пересиланням на соціальну мережу «Facebook».
Позивачка вказувала, що відповідач зазначає завідомо неправдиву інформацію, яка ганьбить її честь, гідність та ділову репутацію, а саме: з їх слів «вона має статус боржника, боржники почали виносити телевізор та інші речі, «маневри» їм не допомогли: виконавець визвала підмогу і майно все ж було описане, у людей заборгованість перед податковою в розмірі 100000,00грн., майно звісно ми описали».
Проте ні вона, ні члени її родини не мають боргів перед будь-ким. Вказана поширена інформація містить відносно неї принижуючі висловлювання, вказує на її професійну неспроможність, порушуючи загальні принципи людської моралі, зводячи нанівець сумлінну працю та створюючи при цьому негативний облік і, в свою чергу, відношення серед мешканців міста Мелітополя, порушуючи її репутацію в суспільстві.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог. Суди зазначили, що поширена Мелітопольським міськрайонним ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) інформація в соціальній мережі «Facebook» в статті «Мелитопольцы - должники прячут имущество в подвал», з одночасною демонстрацією відеосюжету із зображенням позивачки, є негативною та такою, що не відповідає дійсності і принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачки, оскільки ознайомившись із текстом статті та викладеного відеоролику до нього із зображенням позивачки, можна стверджувати, що позивачка входить до числа боржників, та на її прикладі Мелітопольський міськрайонний ВДВС демонструє процес вчинення виконавчих дій.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.10.2021р. у справі №320/10226/18 касаційні скарги відповідачів були задоволені, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – скасовані. У задоволенні позовних вимог було відмовлено. Таке рішення Верховного Суду було обґрунтоване наступним:
Суд касаційної інстанції зазначив, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту – вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
Суд касаційної інстанції вказав, що оспорювана позивачкою інформація поширена редакцією газети «Местные вести» на сайті www.mv.org.ua.
Оскільки позивачка не зазначила у позовній заяві автора відповідного інформаційного матеріалу, редакцію газети «Местные вести» та власника веб-сайту, який створив технологічну можливість та умови для поширення відповідачем інформації про позивачку та не заявила клопотання про їх залучення до участі у справі як співвідповідачів, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з цих підстав.