Особа звернулася до суду з позовом про стягнення кредитором спадкодавця суми заборгованості по аліментах, пені та збитків. Позивачка зазначала, що за життя батько неповнолітньої дитини заборгував виплату аліментів у сумі 54 178,17грн., що розрахована відповідно до відомостей, наданих державним виконавцем. Після смерті боржника відкрилась спадщина у вигляді двох земельних ділянок, яка прийнята відповідачами.

Суд першої інстанції частково задовольнив позов, оскільки борг особи, що померла, та, який утворився у зв’язку з несплатою аліментів, повинен бути сплачений його спадкоємцями. Однак суд вказав, що зобов’язання з відшкодування пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення сплати аліментів є відповідальністю боржника, не входить до складу спадщини, а тому дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову в іншій частині.

Апеляційний суд вирішив у задоволенні позову відмовити. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що зобов’язання зі сплати аліментів на утримання дитини (дітей) є нерозривно пов’язаним з особою платника аліментів (батьком дитини), а відповідно, у разі смерті платника аліментів, зобов’язання щодо їх сплати припиняється і не входить до складу спадщини.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.08.2020р. у справі №199/5826/16-ц постанову апеляційного суду було скасовано та залишено в силі рішення суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції зазначив, що за змістом ст.194 СК України від погашення заборгованості за аліментами боржника не може звільнити жодна обставина. У випадку смерті платника аліментів його спадкоємці за рахунок наявних активів спадкової маси зобов’язані погасити заборгованість за аліментами на дитину. Обов’язок платника аліментів по їх сплаті після його смерті припиняється як нерозривно пов’язаний з його особою батька і не може бути виконаний іншою особою (ст.608 ЦК України).

Верховний Суд вказав, що оскільки предметом спору у цій справі є стягнення боргу спадкодавця, який він мав за життя у вигляді заборгованості за аліментами, а не його обов’язок зі сплати аліментів, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача, який є спадкоємцем майна померлого, заборгованості за аліментами.