Позивач звернувся до господарського суду із заявою про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. Так, позивач просив суд стягнути з відповідача загальну вартість послуг адвоката у розмірі 10 000,00грн.

Додатковим рішенням суд заяву позивача задовольнив частково, а саме стягнув з відповідача на користь позивача суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 909,09грн. У стягненні решти витрат на підставі п.4.2 додаткової угоди №2 до договору про надання правової допомоги відмовив, зазначивши, що така винагорода адвокату не є ціною договору (платою за надані послуги), а є платою за сам результат, досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18 було зроблено наступні правові висновки:

Не є обов’язковими для суду зобов’язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000,00грн., передбаченому п.4.2 додаткової угоди №2 від 28.09.2018р., суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, не навели доводів та доказів нерозумності цих витрат, їх неспівмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача. При цьому загальна сума витрат на адвокатські послуги, передбачена договором, складає 12 000,00грн., що не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару.

Отже, додаткове судове рішення про відмову в стягненні 5 000,00грн. слід скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відшкодування позивачу цих витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача задоволені частково на суму 159 624,27грн. і вказана сума від суми позову (195 096,33грн.) складає 81,82%, у відсотковому співвідношенні до розміру задоволених позовних вимог підлягає до стягнення 4 091,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.