Новости судебной практики

news

ПРО ПРОДОВЖЕННЯ ВІДПУСТКИ У РАЗІ ТИМЧАСОВОЇ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ ПРАЦІВНИКА

Особа звернулася до суду з позовом про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Позивач зазначав, що під час відпустки він захворів, йому було видано листок непрацездатності, про що він повідомив відповідача. Однак наказом відповідача його було звільнено із займаної посади на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України за прогули без поважної причини.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову та зазначив, що відповідач на законних підставах звільнив позивача з роботи відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

З висновками суду першої інстанції про правомірність звільнення позивача погодився і апеляційний суд.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.02.2021р. у справі №752/10822/17 касаційну скаргу позивача було задоволено частково, постанову апеляційного суду було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Так, суд касаційної інстанції зазначив, що з буквального тлумачення п.1 ч.2 ст.80 КЗпП України та ст.11 Закону України «Пров відпустки» відпустка саме продовжується у разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.

Верховний Суд вказав, що законодавство не передбачає звернення працівника з заявою про продовження відпустки, як не передбачає і необхідності отримання на це згоди роботодавця, оскільки період надання відпустки сторонами уже узгоджено, однак неможливість її використання саме у зазначені в наказі дати спричинена обставинами, які не залежать від волі жодної зі сторін.

Єдиним обов’язком працівника є повідомлення роботодавця про тимчасову непрацездатність, яка засвідчена у встановленому порядку, тобто шляхом видачі листа непрацездатності.

Суд касаційної інстанції зауважив, що законодавством не передбачено саме і виключно письмової форми повідомлення про тимчасову непрацездатність. І таке повідомлення може бути вчинене у будь-який спосіб. А надання листа непрацездатності можливе після виходу з відпустки, що буде підтвердженням правомірності такого продовження і унеможливить обмеження прав працівника та не порушить прав роботодавця, який за відсутності належного підтвердження настання тимчасової непрацездатності не позбавлений можливості прийняти рішення про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, продовження щорічної відпустки в разі тимчасової непрацездатності працівника, що настала під час відпустки, відбувається автоматично, є обов’язком роботодавця, для виконання якого йому достатньо отримати від працівника повідомлення про тимчасову непрацездатність, засвідчену у встановленому порядку (тобто про наявність листа непрацездатності), незалежно від того, чи подав працівник відповідну заяву. А відсутність заяви від працівника щодо продовження відпустки не може скасувати законодавчо встановлений обов’язок роботодавця продовжити відпустку на дні тимчасової непрацездатності, а тим більше не може бути вирішальною підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за прогул без поважних причин.

Запорожский адвокат - Дудник Игорь Геннадиевич. Все виды юридических услуг

Конфиденциальная, квалифицированная, своевременная и доступная правовая помощь

© 2019, All Rights Reserved