Верховний Суд висловився щодо застосування ст. 1212 ЦК України у випадку розірвання договору. Так, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.02.2020 р. у справі № 910/13271/18.

Обставини справи

ПАТ звернулося до місцевого суду з позовом до ТОВ про зобов'язання відшкодувати вартість безпідставно набутого майна в розмірі 6 300 000,00 грн відповідно до статей 1212, 1213 ЦК України, з врахуванням індексу інфляції в розмірі 2 174 546,46 грн та з нарахуванням 3% річних у розмірі 572 400,00 грн., що становить 9 106 946,46 грн.

Позовна заява мотивована тим, що у зв'язку з розірванням договору купівлі-продажу частки у праві спільної часткової власності (спільному майні учасників), укладеного між позивачем та відповідачем, та визнанням права власності на частку у спільній діяльності в розмірі 24% за позивачем, а також неможливістю повернути майно у зв'язку з його фактичним знищенням, відповідач зобов'язаний повернути вартість цього майна відповідно до положень ст. 1212 та ч. 2 ст. 1213 ЦК України.

Місцевий та апеляційний суд позов не задовольнили.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд не погодився з рішеннями попередніх судів.

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають:

1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого;

4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди, зокрема, дійшли висновку, що договірний характер правовідносин, що існували між сторонами і на підставі яких виникло право вимоги та обов'язок повернення коштів, виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Однак, приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій не врахували вищенаведених вимог закону та невірно застосували їх до спірних правовідносин.

Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.