У постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 28.05.2020 р. у справі № 686/25855/18 було зроблено наступний висновок стосовно порушення права на захист:

Відповідно до вимог ч.1 ст.52 КПК України участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

В інших випадках обов’язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні, у т.ч. щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, – з моменту встановлення цих вад (п.3 ч.2 ст.52 КК України).

Відповідно до обставин справи чоловіка було визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, серед яких відповідно до ст.12 КК України два злочини середньої тяжкості та один тяжкий злочин.

Згідно з довідкою наркологічного диспансеру та актом обстеження спеціальної медичної комісії з проведення медичних експертиз обласного наркологічного диспансеру, чоловік перебував на обліку з діагнозом: хронічний алкоголізм.

Як випливає із законодавчих положень, під особами, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізувати право на захист, необхідно розуміти, зокрема, осіб з істотними дефектами мови, зору, слуху тощо, а також осіб, які хоча і визнані осудними, але мають психічні вади, що перешкоджають самостійно захищатися від обвинувачення.

Згідно з висновком про застосування норми права, який міститься в постанові об’єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.04.2019р. у справі №213/1425/17, у кримінальних провадженнях щодо осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів проти здоров’я населення, самі собою факти перебування вказаних осіб на спеціальних обліках й на стаціонарному лікуванні з діагнозом «розлади психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів» не можуть автоматично свідчити про нездатність обвинуваченого (засудженого) через фізичні чи психічні вади повною мірою реалізувати свої права, а отже і про обов’язковість участі захисника в аспекті п.3 ч.2 ст.52 КПК України.

При здійсненні судового провадження питання про залучення захисника необхідно вирішувати виходячи з конкретних обставин справи з урахуванням установлених характеру розладів, психічного або соматичного стану здоров’я особи, особливостей її поведінки, стилю комунікації з оточуючими тощо.