Передання власником транспортного засобу з порушенням публічних норм (зокрема, особі, яка перебуває в стані алкогольного сп’яніння) не є його неправомірним заволодінням з огляду на наявність волі власника.

Відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.08.2020р. у справі №456/881/17.

Обставини справи:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у своїх інтересах та інтересах ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ПрАТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» та ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого. Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_6 у стані алкогольного сп’яніння, керуючи належним ОСОБА_5 автомобілем, скоїла наїзд на велосипедиста ОСОБА_7, після чого залишила місце дорожньо-транспортної пригоди (далі – «ДТП»). За фактом ДТП до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за №1201414013000213 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України. У результаті ДТП ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть. У подальшому матеріали досудового розслідування передані до ВР ДТП СУ ГУ МВС України у Львівській області. Досудовим слідством вина ОСОБА_6 у скоєних злочинах доведена повністю і щодо неї складено повідомлення про підозру. Проте на даний час ОСОБА_6 не притягнена до кримінальної відповідальності, оскільки під час провадження досудового слідства вона втекла за межі держави, тому органи досудового слідства оголосили її в розшук.

Позивачі вважають, що вина у скоєній ДТП є і в діях відповідача ОСОБА_5, яка передала керування належним їй автомобілем ОСОБА_6, що перебувала у стані алкогольного сп’яніння.

ОСОБА_5 як власника автомобіля постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області була притягнена до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено стягнення у вигляді штрафу. У цій постанові суду зазначено, що ОСОБА_5 визнала факт передання керування власним автомобілем ОСОБА_6, яка перебувала у стані алкогольного сп’яніння, та розкаялася в цих діях.

Суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які б свідчили про наявність підстав для притягнення власника автомобіля до відповідальності за шкоду, завдану позивачам іншою особою – володільцем авто, а тому зробили помилковий висновок про відповідальність власника.

Позиція Верховного Суду:

Верховний Суд зауважив, що у цій справі позовних вимог до особи, яка завдала шкоду (тобто до ОСОБА_6), заявлено не було, тому немає підстав для задоволення позову внаслідок його пред’явлення до неналежного відповідача (тобто до ОСОБА_5).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Зобов'язання про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, виникає за таких умов:

– наявність шкоди;

– протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди;

– наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом – шкодою.

У ч.4 ст.1187 ЦК України передбачено, що якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Умовою застосування ч.4 ст.1187 ЦК України є заволодіння транспортним засобом внаслідок протиправних дій іншої особи (осіб), тобто поза волею його власника (володільця). При цьому передання власником транспортного засобу з порушенням публічних норм (зокрема, особі, яка перебуває в стані алкогольного сп’яніння) не є його неправомірним заволодінням з огляду на наявність волі власника.