Податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Правове поняття «отримання» у розумінні п.56.18 ст.56 Податкового кодексу України є тотожним поняттю «вважається врученим».

Відповідні висновки містяться у постанові колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.02.2020р. у справі №826/17798/18.

Обставини справи:

Позивач оскаржив до адміністративного суді податкове повідомлення-рішення (далі – «ППР») та податкову вимогу ДФС.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано оскаржувані ППР та податкова вимога.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій послався на нібито неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Так, на думку відповідача, судами неправильно застосовано норми п.56.18 ст.56, п.58.3 ст.58, п.42.4 ст.42 Податкового кодексу України (далі – «ПК України»), якими врегульовано порядок надіслання ППР платнику податків у випадку його направлення за податковою адресою такого платника податків та повернення «за закінченням строку зберігання». У такому випадку відповідно до вказаних норм закону ППР вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. При цьому, на думку відповідача, судами порушено приписи ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України щодо порядку дій суду у разі звернення до суду із пропуском строку.

У касаційній скарзі ДФС просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позиція Верховного Суду:

Постановою колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.02.2020р. у справі №826/17798/18 касаційну скаргу ДФС було задоволено частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтування рішення касаційного суду полягає у наступному:

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що правове поняття «отримання» у розумінні п.56.18 ст.56 ПК України означає виключно фактичне отримання ППР та не є тотожним поняттю «вважається врученим» у розумінні п.58.3 ст.58 ПК України. Строк на оскарження платником податків ППР, встановлений п.56.18 ст.56 ПК України, обчислюється з моменту отримання ним такого рішення у порядку, встановленому п.58.3 ст.58 ПК України.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі №640/21350/18, який у постанові від 01.10.2019р. вказав на те, що окрім встановлення факту пропуску позивачкою строку звернення до суду у зв'язку із її відсутністю за податковою адресою та непоінформованістю через це про донарахування їй податковим органом суми грошового зобов'язання, суду необхідно надати також оцінку поважності причин такого пропуску як підстави для поновлення пропущеного строку.