ПРО ОБ’ЄКТИВНУ СТОРОНУ НЕВИКОНАННЯ РІШЕННЯ СУДУ (ч.1 ст.382 КК УКРАЇНИ)

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 14.05.2019р. у справі №319/841/16-к вказано, зокрема, наступне:

«Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, полягає в одному з таких, альтернативно зазначених у диспозиції діянь, як: невиконання (ухилення від виконання) вироку, ухвали, постанови, рішення суду або перешкоджання їх виконанню. За цією нормою матеріального права склад злочину є формальним, адже його об’єктивна сторона вичерпується вчиненням одного із зазначених у законі діянь – дії (перешкоджання) чи бездіяльність (невиконання). І саме з цього моменту злочин визнається закінченим. Невиконання судового акту – це бездіяльність, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання, за умови, якщо суб’єкт був зобов’язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.

Однією з форм (способу) невиконання судового рішення є пряма й відкрита відмова від його виконання, тобто висловлене в усній чи письмовій формі небажання його виконати.

Невиконання може мати і завуальований характер, коли зобов’язана особа хоча відкрито і не відмовляється від виконання судового акту, але вживає певних зусиль, які фактично роблять неможливим його виконання.

Злочин, передбачений ч.1 ст.382 КК України, є триваючим злочином, оскільки особа, будучи зобов’язаною рішенням суду, яке набрало законної сили, вчинити певні дії, умисно утрималася від їх учинення, тобто об’єктивна сторона злочину полягає у формі протиправної бездіяльності, яка тривала протягом певного періоду часу.»