Вироком суду особу було засуджено за те, що вона, керуючи у стані алкогольного сп’яніння технічно справним автомобілем, здійснила наїзд передньою лівою частиною керованого нею автомобіля на пішохода, у результаті чого останньому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких потерпілий помер.

Суд засудив водія за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України суд звільнив особу від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку терміном 1 рік 6 місяців та покладенням на неї обов’язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

З вироком суду першої інстанції погодився і апеляційний суд.

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 11.03.2020р. у справі № 439/548/19 дійшов висновку, що звільнення особи на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання та незастосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до призначення м’якого покарання, яке не можна вважати справедливим, пропорційним і співрозмірним ступеню тяжкості вчиненого злочину та його наслідкам.

Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не надав належної уваги конкретним обставинам вчиненого злочину та його наслідкам, а саме тому, що особа допустила порушення Правил дорожнього руху, керуючи транспортним засобом у межах населеного пункту у стані алкогольного сп’яніння, що призвело до загибелі людини.

Верховний Суд вказав, що за таких обставин навіть позитивна характеристика водія, наявність на його утриманні малолітньої дитини та відшкодування ним завданих потерпілим збитків не можуть бути визнані мотивованими підставами для застосування до нього положень ст. 75 КК України та звільнення від відбування призначеного покарання без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

А оскільки кримінальне правопорушення належить до суспільно небезпечних злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, позиція потерпілих у справі щодо покарання, яке повинен понести водій за вчинене, при вирішенні цього питання судом не є вирішальною.