Сплата боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов’язання, визначеного у гривнях.

Якщо умовами договору позики сторони визначили, що позичальник бере на себе зобов’язання повернути кошти в тому ж розмірі (еквівалент Євро), нарахована позивачем сума інфляційних втрат стягненню з відповідача не підлягає.

Відповідні положення міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.06.2020р. у справі №752/10525/16-ц.

Обставини справи:

Особа звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу у розмірі 1 310 124,00грн. за договором позики, укладеним між сторонами.

Позовна заява мотивована тим, що позивач надав відповідачу в позику грошові кошти у розмірі 1 310 124,00грн. для здійснення підприємницької діяльності і зазначені обставини підтверджуються розпискою. Відповідач зобов'язався повернути кошти згідно графіку до 31.05.2016р., однак виконав свої зобов'язання частково і в подальшому відмовився від виконання зобов'язань.

У зв'язку з викладеним позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача:

– суму боргу за договором позики у розмірі 1 269 124,00грн.;

– суму процентів за користування грошовими коштами у розмірі 221 699,97грн.;

– суму втрат від інфляції у розмірі 161 727,00грн.;

– 3% річних у розмірі 29 401,05грн.

Необхідно зазначити, що у розписці було вказано, що 1 319 124,00грн. є еквівалентом 44 565 євро, а також те, що відповідач зобов’язується повернути позивачу грошові кошти у тому ж розмірі (еквівалент у євро).

Рішенням місцевого суду у задоволенні позову відмовлено.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково (а саме стягнуто з відповідача на користь позивача суму боргу, суму процентів за користування грошовими коштами, 3% річних).

Відповідачем було подано касаційну скаргу, в якій відповідач просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позиція Верховного Суду:

Верховний Суд залишив касаційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, що обґрунтовано наступним:

За змістом ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України – гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми ч.2 ст.625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.

Разом з тим у випадку порушення грошового зобов’язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що умовами договору позики сторони визначили, що позичальник бере на себе зобов'язання повернути кошти в тому ж розмірі (еквівалент Євро), нарахована позивачем сума інфляційних втрат стягненню з відповідача не підлягає.