Обставини справи:

Водій звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора Управління патрульної поліції в м.Полтаві (далі – «Інспектор») та Державної казначейської служби, третя особа – Департамент патрульної поліції, в якому просив:

– визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення в сумі 170,00грн. за ч.6 ст.121 КУпАП;

– визнати протиправними дії Інспектора в частині тимчасового затримання транспортного засобу, шляхом його доставлення на спеціальний майданчик;

– стягнути з Державного бюджету України на його користь 1 440,00грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої протиправними діями Інспектора;

– стягнути Державного бюджету України на його користь 3 500,00грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позову водій посилався на те, що притягнення його до адміністративної відповідальності, а також тимчасове затримання автомобіля, шляхом його доставлення на спеціальний майданчик є протиправним, оскільки він не був та не міг бути обізнаний про передчасну смерть першого довірителя, якого взагалі ніколи не знав. Відповідно йому не було відомо про втрату чинності довіреності на керування та розпорядження вказаним автомобілем. Крім того, у постанові допущено помилку його прізвища. Також позивач вказав на те, що його автомобіль 25.03.2017р. був примусово зупинений працівниками поліції, не перешкоджав дорожньому руху, позивач мав усі необхідні документи. 30.03.2017р. йому повернули вказаний автомобіль зі спеціального майданчика за тими ж правовстановлюючими документами після сплати 1 440,00грн. за послуги евакуатора та зберігання його автівки.

Постановою суду першої інстанції адміністративний позов водія задоволено частково. Постанову про накладення на водія адміністративного стягнення в сумі 170,00грн. за ч.6 ст.121 КУпАП визнано протиправною та скасовано. Визнано протиправними дії Інспектора в частині тимчасового затримання транспортного засобу, шляхом його доставлення на спеціальний майданчик. Стягнуто з Державного бюджету України на користь водія 1 440,00грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої протиправними діями Інспектора. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень Управління патрульної поліції м.Полтави Департаменту патрульної поліції України на користь водія 3 500,00грн. витрат на правову допомогу. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог та відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.6 ст.121 КУпАП.

Постановою апеляційного суду було скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову водія. Відмовляючи у позовних вимогах, суд апеляційної інстанції виходив з того, що водій керував автомобілем, який не був перереєстрований у встановленому законом порядку, у зв’язку з необхідністю внесення змін у реєстраційні документи, чим порушив вимоги п.2.9 ПДР України. Колегія суддів вказала, що експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах МВС, забороняється. Таким чином, судом першої інстанції безпідставно визнано дії Інспектора протиправними та стягнуто з Державного бюджету України на користь водія 1 440,00грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої нібито протиправними діями Інспектора.

Водій подав касаційну скаргу на постанову апеляційного суду.

Позиція Верховного Суду:

Касаційний адміністративний суд (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.03.2020р. у справі №554/3110/17) погодився з вирішенням спору судом апеляційної інстанції.

Так, колегія суддів погодилася з висновками суду апеляційної інстанції про можливість та доцільність перевірки позивачем по всеукраїнській базі даних НАІС ДДАІ МВС інформації про транспортний засіб, наприклад такої, як наявність накладених обтяжень (арешту) на автомобіль, перебування автомобіля у розшуку, щодо смерті власника, оскільки довіреність не надає права власності на рухоме майно, а лише дає право розпоряджатись ним від імені власника.

Верховний Суд зауважив, що необізнаність позивача про факт смерті довірителя не спростовує настання наслідків припинення представництва за довіреністю у випадку смерті власника транспортного засобу, які обумовлені законом.

Оскільки позивач керував автомобілем, який не був перереєстрований у встановленому законом порядку, у зв’язку з необхідністю внесення змін у реєстраційні документи, чим порушив вимоги п.2.9 ПДР України, то колегія суддів визнала правильними висновки суду апеляційної інстанції про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ознаками ч.6 ст.121 КУпАП.

Також Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про безпідставність визнання протиправними судом першої інстанції дій Інспектора в частині тимчасового затримання транспортного засобу, шляхом його доставлення на спеціальний майданчик, оскільки правомірність вказаних дій Інспектора узгоджуються з приписами ст.265² КУпАП та вимогами Постанови КМУ від 17.12.2008р. №1102 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках».