ПРО НАЛЕЖНИЙ СПОСІБ ЗАХИСТУ У ВИПАДКУ НЕСВОЄЧАСНОЇ ОПЛАТИ ТОВАРУ ПОКУПЦЕМ
Позивач просив суд про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності. Позивач зазначав, що сторони узгодили вартість предмета договору – квартири у розмірі 126000грн. Представник позивача отримав грошові кошти у розмірі 76000грн., іншу частину – 50000грн. відповідач в порушення умов договору не сплатив. У позовній заяві позивач просив суд розірвати договір купівлі-продажу на підставі статті 651 ЦК України та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за відповідачем права власності на квартиру.
Суд першої інстанції позов задовольнив та розірвав договір купівлі-продажу квартири. Так, суд дійшов висновку, що несплата відповідачем решти вартості придбаної квартири у розмірі 50000грн. є істотним порушення умов договору купівлі-продажу нерухомого майна, що є підставою для його розірвання.
Апеляційним судом справа розглядалась неодноразово. Апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову. Так, апеляційний суд встановив, що відповідач для оплати частини коштів у розмірі 50000грн. на виконання договору купівлі-продажу нерухомого майна намагався зв’язатись з представником позивача, однак представник позивача ухилявся від отримання від відповідача зазначених коштів. Ураховуючи, що умовами договору не передбачено можливості здійснити оплату зазначеної суми коштів на банківський розрахунковий рахунок позивача, відповідач був обмежений у можливості виконати свій обов`язок за договором. Разом з тим, на час вирішення справи відповідач виявив бажання та готовність сплатити залишок коштів за договором купівлі-продажу, про що свідчить його заява про прийняття на депозит суду 50000грн. для забезпечення виконання відповідачем зобов`язання за договором купівлі-продажу. Зазначене, на думку апеляційного суду, не може свідчити про істотне порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу квартири.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.09.2021р. у справі №194/342/15-ц рішення судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані та було прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Приймаючи таке рішення суд касаційної інстанції послався на висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми статті 692 ЦК України, викладений у постанові від 08.09.2020р. у справі №916/667/18 (провадження №12-145гс19) про те, що «…покупці отримали товар, але, як стверджує позивачка, не здійснили оплати. За таких умов підлягає застосуванню частина третя статті 692 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Наведений припис не передбачає можливості продавця за своїм вибором вдатися до іншого способу захисту, зокрема не передбачає можливості розірвання договору в судовому порядку. Якщо порушення права продавця полягає в тому, що він не отримав грошових коштів від покупця, то способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів.
Натомість такий спосіб захисту, як розірвання договору, що вже частково виконаний з боку продавця, який передав товар покупцю, і який його прийняв, не відповідає суті порушення договору, що полягає в несплаті грошових коштів. Така несплата (повна або часткова) може бути наслідком ненавмисного порушення договору з боку покупця (який не бажає збагатитися за рахунок затримки оплати), а добросовісної помилки покупця, наприклад, через існування розбіжностей між сторонами щодо суми, належної до сплати, щодо взаємних розрахунків між сторонами (зокрема, як у цій справі).
Крім того, такий спосіб захисту, як розірвання договору, може бути використаний продавцем не з метою відновлення його права на одержання грошових коштів, а з метою невиправданого збагачення, якщо, наприклад, ринкова ціна на продане майно збільшилася, в тому числі завдяки його поліпшенню покупцем. Такі несправедливі наслідки можуть настати через невідповідність зазначеного способу захисту суті порушення права.»