У лютому 2017р. Компанія «ANSERCONE ENTERPRISE LP» звернулась до суду із заявою про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20.10.2016р. за позовом ТОВ «ФАСТІВСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ» до Компанії «ANSERCONE ENTERPRISE LP» про стягнення заборгованості.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 25.04.2017р. заяву Компанії «ANSERCONE ENTERPRISE LP» залишено без руху. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що подана Компанією «ANSERCONE ENTERPRISE LP» заява не відповідає вимогам, викладеним у ст.389² ЦПК України 2004р., зокрема до заяви не додано оригінал третейської угоди або належним чином завірену її копію, а також сплачено судовий збір не в повному обсязі, у зв’язку з чим заявнику надано строк для виправлення зазначених недоліків.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 25.05.2017р. заяву Компанії «ANSERCONE ENTERPRISE LP» визнано неподаною та повернуто заявнику. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник не виконав у повному обсязі вимоги ухвали суду про залишення його заяви без руху, не усунув повністю недоліки, зазначені у вказаній ухвалі, зокрема, надана ним копія контракту, що містить третейське застереження, належно не засвідчена.

Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 13.09.2017р. апеляційну скаргу Компанії «ANSERCONE ENTERPRISE LP» відхилено, ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 25.05.2017р. залишено без змін.

Компанія«ANSERCONE ENTERPRISE LP» подала касаційну скаргу на вказані вище ухвали судів першої та апеляційної інстанцій.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2018р. у справі №761/5894/17 зазначено, що суди попередніх інстанцій здійснили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Так, на усунення зазначених в ухвалі суду першої інстанції від 25.04.2017р. недоліків, представник Компанії «ANSERCONE ENTERPRISE LP» разом із заявою про їх усунення надав копію контракту, що містить арбітражне застереження, копію довіреності на представництво інтересів та квитанцію про доплату судового збору. Додатки до заяви прошиті разом із заявою, на зворотній сторінці останнього аркуша міститься напис: «представник «ANSERCONE ENTERPRISE LP» О.А.Андрієвський, додаток на 23арк., 18.05.2017р.», завірений підписом представника та відбитком печатки Компанії «ANSERCONE ENTERPRISE LP».

Порядок засвідчення копій документів визначений п.5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163-2003, затв. наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003р. №55).

Відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Підпис відповідальної особи засвідчують на документі відбитком печатки організації. Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ. Зазначеним вище способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа.

Первісний недолік наданих представником Компанії «ANSERCONE ENTERPRISE LP» копій документів полягав у тому, що відмітка про засвідчення копії документа була розміщена лише на останньому аркуші прошитого та пронумерованого документа, а не на кожній його сторінці. При цьому всі сторінки наданого документа були прошиті, на останній його сторінці зазначена кількість аркушів, проставлено посвідчувальний напис, підпис уповноваженої особи та печатка Компанії «ANSERCONE ENTERPRISE LP». А тому на переконання Верховного Суду, суд першої інстанції безпідставно визнав неподаною та повернув заяву Компанії «ANSERCONE ENTERPRISE LP». Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов з урахуванням практики застосування Європейським судом з прав людини ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини. Верховний Суд констатував, що суд першої інстанції припустився надмірного формалізму, суд апеляційної інстанції мав можливість, але зазначених порушень не усунув.

Враховуючи вказане вище та з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних ухвал судів попередніх інстанцій та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.