Особа звернулася до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом, а також подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/3 частину квартири.

Суд першої інстанції заяву про забезпечення позову повернув. Суд виходив з того, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що є предметом позову, заявниця не виконала вимог ст.154 ЦПК України про внесення пропозиції щодо зустрічного забезпечення. Суд першої інстанції зазначив, що пропозиція не застосовувати зустрічне забезпечення, як і посилання на відсутність необхідності зустрічного забезпечення, не є пропозицією зустрічного забезпечення відповідно до п.6 ч.1 ст.151 ЦПК України.

Апеляційний суд скасував вказану вище ухвалу суду першої інстанції, а заяву про забезпечення позову задовольнив. Апеляційний суд виходив із того, що в разі відчуження спадкового майна відновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, буде неможливим, і позивач буде вимушений здійснювати додаткові процесуальні дії для відновлення свого порушеного права, зокрема, залучати до участі у справі нових учасників, пред’являти нові позовні вимоги тощо, що призведе до порушення строків розгляду даної справи.

Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та передав матеріали справи щодо розгляду заяви особи про забезпечення позову на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.09.2020р. у справі №757/395/19-ц було зазначено, що відповідно до ч.9 ст.153 ЦПК України суд встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Суд касаційної інстанції зауважив, що ухвала суду першої інстанції про повернення заяви про забезпечення позову заявнику перешкоджає подальшому провадженню у справі щодо розгляду такої заяви. А тому при оскарженні цієї ухвали в апеляційному порядку та у разі її скасування апеляційний суд повинен направити справу для продовження розгляду заяви про забезпечення позову до суду першої інстанції відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України.

Оскільки у цій справі суд першої інстанції заяву про забезпечення позову по суті не розглядав, а повернув її заявнику, Верховний Суд вказав, що ухвалення судового рішення по суті апеляційним судом за наслідком розгляду такої заяви виходить за межі повноважень апеляційного суду.