Верховний Суд (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.11.2019 р. у справі № 133/3928/14-ц) роз’яснив, що той із подружжя, хто позичає кошти, не розпоряджається спільним майном, а стає учасником зобов’язальних правовідносин.

Суть справи: позивачка звернулась до суду із позовом про визнання договорів позики та договору купівлі-продажу автомобіля, укладених її колишнім чоловіком, недійсними. Вона зазначила, що відповідач без її згоди передав у рахунок виплати заборгованості за договором позики автомобіль, який був їх спільною сумісною власністю.

Відповідач такі позовні вимоги не визнав, звернувшись до суду із зустрічним позовом. Він просив визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя гроші, отримані за договором позики.

Місцевий та апеляційний суди стали на сторону позивачки. Їх рішення мотивовані тим, що під час укладення одним із подружжя договору позики необхідною на його вчинення є згода другого з подружжя, оскільки укладення такого договору створює обов'язки і для другого з подружжя.

Однак колегія суддів Касаційного цивільного суду не погодилась із таким висновком і відмовила у задоволенні вимоги позивачки про визнання договору позики та договору купівлі-продажу автомобіля недійсними.

Положеннями ст. 65 Сімейного кодексу України визначені правила розпорядження подружжям майном, що є об'єктом права їх спільної сумісної власності. Таке розпорядження здійснюється шляхом укладення дружиною та/або чоловіком різноманітних правочинів з іншими особами. Якщо правочин щодо спільного майна укладає один з подружжя, то воля другого з подружжя, його згода на укладення правочину має бути з'ясована окремо.

Верховний Суд зазначив, що поряд з цим для укладення договору позики (за яким позичальником виступає один з подружжя) отримання згоди другого з подружжя не потрібне, оскільки цей правочин не стосується спільного майна подружжя. До того як позикодавець надасть кошти позичальникові (дружині або чоловікові) в останнього не виникає права власності на це майно, воно виникає лише після одержання грошових коштів. Таким чином, той з подружжя, хто укладає договір позики (позичає кошти), не розпоряджається спільним майном подружжя, він стає учасником зобов'язальних правовідносин.