Розмір вихідної допомоги при звільненні залежить від підстави звільнення працівника. Виплачують вихідну допомогу при звільненні працівників у розмірах, передбачених КЗпП, а також колдоговорами (угодами).

Так, вихідна допомога виплачується у випадках, коли працівника звільняють у разі:

1. Відмови працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією (п.6 ст.36 КЗпП) – не менше одного середньомісячного заробітку.

2. Відмови працівника від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП) – не менше одного середньомісячного заробітку.

3. Зміни в організації виробництва та праці, у тому числі ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП) – не менше одного середньомісячного заробітку.

4. Виявлення невідповідності працівника обійманій посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, що перешкоджають продовженню цієї роботи (п.2 ст.40 КЗпП) – не менше одного середньомісячного заробітку.

5. Відмови в наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на працівника обов'язків вимагає доступу до державної таємниці (п.2 ст.40 КЗпП) – не менше одного середньомісячного заробітку.

6. Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п.6 ст.40 КЗпП) – не менше тримісячного середнього заробітку.

7. Припинення повноважень посадових осіб (п.5 ч.1 ст.41 КЗпП) – не менше шестимісячного середнього заробітку.

У колективному (трудовому) договорі можуть бути додатково передбачені й інші підстави виплати вихідної допомоги.