ПРО ВІДСУТНІСТЬ У РОБОТОДАВЦЯ ПРАВА ВІДМОВИТИ ПРАЦІВНИКУ У ЗВІЛЬНЕННІ

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області роз’яснило, що роботодавець не має права відмовити у розірванні трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.

Ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, яка включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Слід також зазначити, що згідно зі ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. При цьому потрібно пам’ятати, що ст.81 та 9 КЗпП передбачено, що якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору. Умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Щодо заборони використання примусової праці в Україні діє Конвенція Міжнародної організації праці №29 «Про примусову чи обов’язкову працю» (далі – «Конвенція»). П.1 ст.2 Конвенції передбачено, що термін «примусова чи обов'язкова праця» означає будь-яку роботу чи службу, яку вимагають від будь-якої особи під загрозою якогось покарання і для якої ця особа не запропонувала добровільно своїх послуг.

Ст.2 КЗпП у поняття «право громадян України на працю» включає право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, а ст.51 КЗпП закріплено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, вільний вибір діяльності.

Виходячи з вищевикладеного у роботодавця відсутні підстави щодо вимагання від працівника примусової праці.