Конституційний Суд України (далі – «КСУ») ухвалив рішення у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень ст. 151-2 Конституції України, відповідно до яких рішення та висновки, ухвалені КСУ, є обов’язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Так, в Основному Законі України передбачено здійснення КСУ його виключних конституційних повноважень з ухвалення актів щодо питань, пов’язаних зі здійсненням конституційного провадження, а також актів з питань, пов’язаних із забезпеченням належної організації діяльності КСУ та реалізацією конституційно-правових гарантій незалежності і недоторканності суддів КСУ (обрання Голови КСУ, надання згоди на затримання судді КСУ або утримування його під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, звільнення з посади судді КСУ).

КСУ у своїх юридичних позиціях зазначав, зокрема, про те, що зміна визначених Конституцією України повноважень КСУ може здійснюватися лише шляхом внесення змін до Конституції України.

Наведене вказує на беззаперечність рішень (актів незалежно від форми) КСУ за наслідками конституційних проваджень, неможливість їх зміни чи скасування в частині або в цілому. Незгода з такими рішеннями (актами) не дозволяє жодному органу публічної влади ставити під сумнів їх зміст. Недодержання цих вимог є посяганням на передбачені ч. 2 ст. 147 Конституції України, зокрема, такі засади діяльності КСУ, як незалежність та обов’язковість ухвалених ним рішень і висновків.

КСУ звертає увагу на те, що положення розділу XII «Конституційний Суд України» Конституції України, які мають системний і взаємопов’язаний характер, не конкретизують форм (видів) актів для вирішення усіх питань, які належать до виключних повноважень КСУ. Нормами ст. 151 Конституції України, яка міститься у цьому розділі, а також положеннями ст. 159 Конституції України визначено лише випадки, коли КСУ ухвалює рішення у формі висновку (надає висновок).

Водночас Конституція України не вказує, у яких випадках при реалізації його інших виключних конституційних повноважень КСУ ухвалює «рішення». Це дозволяє констатувати, що термін «рішення», який застосовується у ст. 151-2 Конституції України, є загальним (родовим) поняттям, яке охоплює всі інші акти, окрім таких, як «висновки», що їх ухвалює КСУ з питань його виключних конституційних повноважень.

Досліджуючи порушені у конституційному поданні питання, КСУ виходить з того, що ст. 151-2 Конституції України не встановлює, що обов’язковими, остаточними і такими, що не можуть бути оскаржені, є лише рішення КСУ, ухвалені з питань, пов’язаних зі здійсненням конституційного провадження. Доповнивши Конституцію України ст. 151-2, законодавець поширив зазначені вимоги як на акти, які КСУ ухвалює за наслідками конституційного провадження відповідно до п. 1 та 2 ч. 1 ст. 150 Конституції України, так і на акти, ухвалені ним при здійсненні інших виключних повноважень, передбачених Конституцією України.

У Рішенні також зазначається, що обрання Голови КСУ, надання згоди на затримання судді КСУ або утримування під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, звільнення з посади судді КСУ з підстав, передбачених ч. 2 ст. 149-1 Конституції України, належать до повноважень КСУ як єдиного уповноваженого Основним Законом України органу на прийняття рішень із зазначених питань.

Рішення органу конституційної юрисдикції безвідносно до їх юридичної форми є результатом реалізації КСУ виключних конституційних повноважень, тому вони є обов’язковими і не можуть бути оскаржені.

Викладене дає підстави для висновку, що відповідно до приписів ст. 151-2 Конституції України не можуть бути оскаржені будь-які рішення КСУ незалежно від їх юридичної форми (виду), ухвалені ним як з питань, пов’язаних зі здійсненням ним конституційного провадження, так і питань, пов’язаних із забезпеченням належної організації діяльності КСУ та реалізацією конституційно-правових гарантій незалежності і недоторканності суддів КСУ. Це зумовлюється особливим конституційним статусом КСУ, юридичною природою його рішень, а також надзвичайною важливістю покладених на нього функцій та завдань, пов’язаних із забезпеченням верховенства Конституції України.

Однак КСУ може переглянути індивідуальні акти, ухвалені ним з підстав, передбачених ч. 2 ст. 149-1 Конституції України. Такий перегляд здійснюється з дотриманням вимог, встановлених ч. 3 ст. 149-1 Конституції України для ухвалення таких актів.

Рішення КСУ є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.